Досвіток із півнями і тривогою, або міжчасся як прогалина у тексті буття

Анотація

У статті проаналізовано ситуацію «міжчасся» як екзистенційної категорії, у якій конкретний історичний момент здобуває метафізичний вимір. Приводом до її написання став один із віршів І. Муратова про таємничу небезпеку «надрання». Дослідник розглядає його як «знак» конкретної історичної ситуації, що виводить на екзистенційний та онтологічний виміри розуміння стану невизначеності. Він може охоплювати не лише часові рамки, а й параметри топосу та етосу, то набуваючи вигляду одіссеївських мандрів («Еней і життя інших» Ю. Косача), то психологічного роздвоєння. На думку автора, його виникнення пов’язане з розривами і появою тріщин між історичним та онтологічним. Здатність подолати подібну втрату перспективи і відновити єдність має культура. Ключові слова: тривога, надія, історіософія, міф, невизначеність, топос, часовий вимір, асоціації.