Професор із легенди

Анотація

У статті про Еміля Золя І. Франко зазначав, що справжня велич генія пізнається з відстані часу. Безперечно, унікальність професора Івана Денисюка у всій багатогранності його творчих напрацювань можна повною мірою збагнути лише крізь призму років. Однак майбутній об’єктивний, скрупульозний, максимально заокруглений аналіз доробку ученого буде позбавлений отої живої емоції, яка зараз так сильно стискає серце кожного, хто знав професора, хто з ним спілкувався, чув мудре, розважливе, позбавлене будь-якого доктринерства слово. Поваб безпосередньої бесіди, розмови віч-на-віч з Іваном Овксентійовичем через роки, хоч і не втратить загального враження, та певне розгубить ті важливі імпульси-«родзинки», ті неповторні деталі, без яких образ професора буде якимось обкроєним, неповним, нечітким. Відтак вельми важливо вже зараз, під незатертим життєвими буднями спомином зберегти у слові виразну подобу І. Денисюка як «цілого чоловіка», висвітлюючи головно «духовну фізіономію» його особистості.