“Тисячні зв’язуючі огнива”: співвідношення фольклору та літератури в науковій аргументації Івана Франка

Анотація

У статті проаналізовано внесок І. Франка у вивчення зв’язку між фольклором і літературою. Підкреслено, що вчений одним із перших обґрунтував паралельне існування цих двох гілок словесності і виокремив чіткі принципи для їх диференціації. До характерних особливостей фольклору І. Франко зараховував: варіантність, анонімність, імперсональність, колективність і синкретизм. Учений звернув особливу увагу на дослідження варіантних гнізд і нерідко спирався на них, щоб відтворити максимально повний автентичний текст. Зауважено, що І. Франко спостерігав у літературі певні “антракти”, викликані різними соціально-політичними обставинами, а фольклор розглядав як безперервну традицію. Франкові зауваги про “фольклоризм” і “алітературизацію” проінтерпретовано як очевидний вияв “тисячних зв’язуючих огнив” між фольклором і літературою. Феномен фольклоризму висвітлено на різних рівнях: образному, мотивному, сюжетному, жанровому, ритмомелодичному. Ключові слова: фольклор, література, фольклоризм, анонімність, безособовість, синкретизм.