Дискурс їжі в українському фольклорі: структурно-семіотичний аналіз

Анотація

Стаття присвячена дослідженню перспектив застосування актуальних праць європейських структуралістів для вивчення дискурсу їжі в українському фольклорі. Звернено увагу на залежність тексту ритуальної та буденної трапези від матеріальних чинників і здатність до автономного моделювання контексту, формування значення, якого набуває продукт харчування. Порушено питання про можливість визначити одиниці кулінарного тексту. Багаторівневий зв’язок складників кулінарного тексту формує єдине ціле з домінантною характеристикою, яка має основне семантичне навантаження. Дискурс їжі розглянуто як такий, що виявляє суспільну стратифікацію: гендерну, вікову, майнову, статусну та наявність відповідних опозицій. У статті такожзакцентовано увагу на наявності у фольклорних текстах просторових і часових опозицій та протиставленні головного / проміжного. Особливу увагу приділено можливостям трансформації кулінарного тексту, переходу від буденного до святкового, обрядового, ритуально маркованого. Ключові слова: дискурс їжі, знакова система, їжа, опозиції, ритуальна трапеза, ритуальні страви, структуралізм, структурно-семіотичний метод, фольклор.