“Ісус є Христос, Божий син”: новозавітна містерія крізь призму мовних візій “Галицько-руських народних приповідок” Івана Франка

Галина ТИМОШИК


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/myf.2016.1-2%20(20).586

Анотація


У статті розглянуто пласт мікротекстів лексикографічного збірника “Галицько-руські народні приповідки” Івана Франка, пов’язаних з Боголюдиною Ісусом Христом – визначною особистістю, культурно-світоглядна парадигма якої лягла в основу однойменного віровчення. Значна частина з відібраних паремій стосується вшанування Божого Сина в системі українських календарно-обрядових святкувань. Зважаючи на чималий обсяг препарованого матеріалу, до аналізу залучено лише ті мікротексти, що фіксують Господні свята весняно-літнього календарно-обрядового циклу. Варто зауважити, що українські геортоніми утворюють розлогу систему, диференціюючись на світські та релігійні. З-поміж найменувань українських релігійних свят ключовими є Господні (Господські) та Богородичні. Вони формують осердя новочасних геортонімів, що синкретично поєднали елементи прадавніх вірувань із постулатами реципійованої релігійної системи – християнства. Ключові слова: Божий син, Господь, Господні свята, паремійний корпус, паремії, приповідки, мікротекст (мікротекст паремії), геортонім, parodia sacra, респондент, упорядник.

Повний текст:

PDF

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.