Категорія темпоральності в контексті українських родинно-побутових балад

Анотація

Уявлення про час і простір займають важливе місце в архаїчному світогляді, визначаючи людську поведінку. Категорія темпоральності в українських народних баладах найкраще розкривається в контексті родинно-побутових текстів. У статті основну увагу зосереджено на таких її характеристиках, як антропоморфність, цінність (аксіологічність), компресійність та дискретність. На основі 67 баладних творів здійснено спробу аналізу категорії часу та дослідження її впливу на екзистенцію персонажів. Акцентовано на явищі міжтемпорального діалогу та семантиці межових відтинків. Загалом категорія темпоральності, за словами автора, є смисловим і сюжетотвірним центром переважної більшості балад, яка визначає і прискорює кульмінацію та розв’язку, здійснює вплив на екзистенцію персонажів. Частотний прийом темпоральної компресії проявляється, зокрема, у родинно-побутових творах задля досягнення напружено-драматичного емоційного ефекту, занурення до баладного континууму. Есхатологічний час, що має місце в деяких матеріалах, репрезентує ізоморфізм мікро- й макрокосму. Окреслення часових координат у баладах можливе за допомогою темпоральних формул із акцентом на добовому відтинку, складовій гастрономічного ритуалу, а також знаходить свій прояв через засоби просторової локалізації чи взагалі має імпліцитну форму. Ключові слова: час і простір, комплекс бінарних опозицій, темпоральність, “фатальна хвилина”, міжтемпо- ральний діалог, фольклор, родинно-побутові балади.