Концепт “туга” у пісенності Другої світової війни: смислові домінанти фольклорної традиції

Анотація

У статті досліджено емоційний концепт “Туга (журба, сум)” на матеріалі народної пісенності Другої світової війни про німецьку неволю. Більшість текстів взято з малодоступних архівних колекцій та оприлюднено вперше. Структурно-семантичний, порівняльно-типологічний аналіз творів дозволив виявити та описати особливості мовного вираження концепту. Його вербалізація відбувається через низку актуалізованих і нових типових мотивів (“мати плаче за дочкою”, “мати плаче за сином”, “дочка-остарбайтерка тужить за родиною, за матір’ю, за хатою” та ін.), стереотипних (фразеологічних) виразів, символічних образів (серце, сльози, чужина, дім, могила), формул (риторичного запитання “чи не буде жалко”), метафор (сумна хата). Автор вважає, що, зміст концепту “туга” зумовлений станом фольклорної свідомості середини ХХ ст., спрямованої на передання важливого емоційно-інтелектуального колективного досвіду драматичної екзистенції та поетичних форм адаптації суб’єкта в чужому просторі, де “туга” − це спогад про покинутий дім, родину, а також семантичний еквівалент утраченої молодості, загубленого життя. Важливою складовою фольклорного концепту є кодовані смисли давньої історичної та соціально-побутової пісенності, що свідчать про тяглість української уснонародної традиції у відтворенні теми “невільництва”. Ключові слова: поняття, фольклорний концепт, фольклорно-мовна картина світу, мотив, формула, символічний образ, пісня, Друга світова війна, остарбайтер.