ДИХОТОМІЧНА СТРУКТУРА ТЕКСТОВОГО СВІТУ РОМАНУ ІВАНА ФРАНКА “ЛЕЛЬ І ПОЛЕЛЬ” В АСПЕКТІ ЛІНГВОПОЕТИКИ МОТИВНОСТІ

Анотація

Заґрунтований на літературознавчих дослідженнях, матеріал статті висвітлює текст роману Івана Франка “Лель і Полель” під радикалом мотиву як лінгвістичної текстової категорії. У цьому плані мотив визначається як пов’язаний з особистістю автора (наратора) імпульс до створення тексту, що стосується психологічного боку текстотворення й актуалізується за допомогою певних лінгвальних сигналів. Осмислення мотиву як текстотвірної категорії увиразнюється на тлі етапів породження тексту, що структурують траєкторію дослідницьких міркувань: ситуація → актуалізація смислів → мотив → інтенція → текстовий концепт → змістова організація тексту. Сформована логіка пошуку конкретизується висновковою позицією: духовний та душевний устрій письменника → амбівалентний оцінний смисл як підґрунтя для формування мотиву → мотив, що реалізується в образі братів-близнюків → інтенція пояснювального психологізму → текстовий концепт як логос людської долі, зумовленої двоплановістю психіки → дихотомічна структура текстового світу. Тим самим дихотомічна структура текстового світу роману усвідомлюється як наслідок еманації характеру мотиву автора на змістову організацію тексту.