ФРАНКОЗНАВСТВО: АРХЕТИПНО-РОДОЦЕНТРИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті наголошено на необхідності рішучого відходу від принципів підсовєтської комуністичної псевдонауки як важливого кроку до пізнання першоджерел питомо національного народознавства й літературознавства, що зумовить оновлення основоположних підстав сучасного українського літературознавства загалом і франкознавства зокрема. Етапними та новаторськими на шляху подолання псевдонаукових совєтських писань, на переконання автора статті, є пошуки Віктора Азьомова та Олександра Лук’яненка. В. Азьомов сформулював самобутню Духовну Архетипну Систему Етнонаціонального (ДАСЕ), а О. Лук’яненко розвинув і поглибив ідею Роду, трансформувавши її в Родоцентризм – своєрідну матрицю уявлень українців про Рід від найдавніших часів до наших днів. Автор статті вважає, що визначення змісту української національної ідеї, її архетипно-родоцентричних цінностей у розумінні й потрактуванні І. Франка, дослідження його життєвого і творчого шляху на засадах концепцій В. Азьомова та О. Лук’яненка – одне з першочергових завдань на шляху оновлення сучасного франкознавства. Науковець закцентував увагу на засадничих думках В. Азьомова та О. Лук’яненка і запропонував їхню наукову апробацію при осмисленні життя і творчості І. Франка.

На думку автора статті, основоположними дослідницькими ракурсами сучасного франкознавства можуть стати такі концепти:
1) національні особливости сприймання рідної землі та планетарного довкілля як об’єктивного життєвого і духовного начала, ставлення доВітчизни іВіри;
2) прив’язаність до Роду, родини, шанування предків, культ Роду і національних героїв, віра в їх одвічність;
3) будувати свій власний український шлях, сповнений національної самосвідомости, будувати свою, українську державу на природних підставах, тобто на підставах української національної ідеї;
4) визнання того, що нехтування архетипно-родоцентричними складниками програмує духовну сферу особистости на руйнування та занепад, наслідком чого настає руйнація й занепад нації та держави. Автор наголошує, що час і проблеми, які переживає українське суспільство сьогодні, покладають на франкознавців усю відповідальність за подальшу розробку ідей і настанов І. Франка, їх донесення до якнайширших верств українського суспільства задля усвідомлення ними Франкових націєтворчих думок, які мали би стати засадничими і в сучасному українському державотворенні, й у повсякденному житті.