КОРДОЦЕНТРИЗМ У ПОЕМІ-КАЗЦІ ІВАНА ФРАНКА «ЛИС МИКИТА»

Анотація

Cтаттю присвячено українській філософії кордоцентризму, яку доктор філософії Іван Франко втілив в образі Лиса Микити, та філософії вічно неситого ока як неситого шлунка в образі Вовка Неситого. Дванадцять пісень відображають закони світла в кулястому оці, за аналогією пригод Аліси у професора математики Льюїса Керрола, або закони класики, які в наш час продовжили наші сучасники – львів’яни професор Андрій Содомора й академік Андрій Бокотей. Відображення такого підходу здійснюється у проекті НООСФЕРА.
Відповідно до наукової методології автора проекту львівського фольклориста професора Ярослава Гарасима, характеристика методологічних пошуків українських фольклористів ХІХ–ХХ століть на чолі з професійним філософом Іваном Франком враховує історіографічний досвід попередників та залучення інших праць, присвячених історії української фольклористики. У цій статті досліджено паралелі між силами в казці та в науці. Акцент зроблено на візуалізації граничних станів як межі між добром і злом із позицій кордоцентризму та неситого ока.
На відміну від наук, завдання яких передбачати майбутнє викривлених просторів, що є ілюзією зору, доповненою реальністю AR (з ‎англ. – augmented reality) або VR – віртуальною реальністю, фольклор забезпечує повноцінне життя людини в таких просторах і зв’язок між минулим та майбутнім, оскільки «проходить» і фільтрується через сенсорні системи (зір, слух, нюх і дотик) кожної людини, спільноти в реальному часі буття як людини, так і спільноти (довкілля).
Такий тримірний підхід свідчить про поновлення втраченого попередніми поколіннями розуміння самої суті філософії споглядання, головним завданням якої був вічний пошук «золотої середини» – гармонії між людиною, її світом і його оточенням.
Універсальність мір ока полягає в тому, що, за Франковим тлумаченням, закони утворення зображення в оці однакові як для звірів, так і для хрещених людей. Саме з цієї причини історія казки пов’язана не так із поширенням християнства в Європі, як із відходом від язичницької віри в стереотипи за принципом «что вижу, о том и пою» або «коли ще звірі говорили» і наближенням до віри в Людину, Сина Божого з центром у серці кожного людського створіння, незалежно від віку і статусу.
Ключові слова: філософія споглядання, кордоцентризм, несите око, скло, викривлений простір, світло, калокагатія, добропрекрасне, ноосфера, Андрій Содомора, Андрій Бокотей, Лис Микита, Вовк Неситий, живе слово, коло, колесо, вектор, корінь, траєкторія, шлях, міри ока, фольклор, Ярослав Гарасим.