СИМВОЛИ-ДОМІНАНТИ У РОМАНАХ РОМАНА ІВАНИЧУКА “ВОДА З КАМЕНЮ” ТА “САКСАУЛ У ПІСКАХ”:СЕМІОТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ТА ПАРАБОЛІЗАЦІЯ ТЕКСТУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню історичних романів Романа Іваничука “Вода з каменю” та “Саксаул у пісках”, у яких зображення реальних постатей та подій тісно пов’язане з їхнім філософським осмисленням та міфологізмом художньої свідомості. Увагу зосереджено на домінантних символах, що є важливим чинником параболізації, зокрема, на численних означуваних, прихованих за символічними означниками, на семантичних зрушеннях, що відбуваються при взаємозаміні окремих символічних образів. Найпотужнішим символом у романах є вода. Навіть тоді, коли вона постає у своєму матеріально-предметному вимірі, у тексті працює “водний код неводного повідомлення”, зумовлений вірою в цілющу силу води. Персонажі аналізованих романів іноді втамовують “спрагу” завдяки жіночій красі, коханню чи теплій приязні, але найчастіше функцію “води” для спраглого виконує історико-культурна сфера, своєрідна інтелектуальна пожива. Пізнавши свою і чужу, минулу і сучасну історію та культуру, діячі “Руської трійці” через свою творчість стають криницею для спраглих, джерелом відродження української духовності. З чистою водою в романах асоціюється рідна мова, автентична сутність людини чи навіть революційний вир. Символічне значення збройної боротьби (“меча”) характерне також для образу вогню. Паралелі між символікою води і символікою вогню можна простежити також на семантичному рівні “мислі”. Контекстуальна синонімія води і вогню зумовлена силою і могутністю обох стихій, їх деструктивними властивостями і водночас життєвою необхідністю. Вогонь у романах Р. Іваничука також символізує очищення, тепло, але найчастіше – духовне просвітлення та людський розум. До домінантних символів у аналізованих творах належать: камінь, який постає як перешкода (переслідування влади) для досягнення мети, тягар на душі людини або як вмістилище творчої сили, втілення непорушності та вічності; пісок, що репрезентує млявість і байдужість народу; дерево-саксаул, яке спонукає провести паралелі до страждальної людини, що докладає максимальних зусиль для сповнення місії, стає запорукою успіху спільноти, але не завжди може сподіватися на визнання. Важливим домінантним образом у романах є ланцюг, що, крім поневолення, символізує “великий ланцюг буття”, “естафету поколінь”, безперервний процес творення української культури й ідентичності.
Ключові слова: символ, вода, вогонь, камінь, пісок, саксаул, ланцюг, історичний роман, параболічність.