ПАРАВЕРБАЛЬНИЙ ВИМІР ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ «ПОВІСТІ ПРО САНАТОРІЙНУ ЗОНУ» МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО

Анотація

Зосереджено увагу на пошуку взаємозв’язків між стилістикою та філософією художньої прози Миколи Хвильового, а саме: на визначенні ролі звукових образів у формуванні екзистенційного спектру ідей «Повісті про санаторійну зону». Окремі та лейтмотивні образи звуків, впливаючи на психоемоційний стан реципієнта, тобто суґестуючи йому певні настрої і враження, допомагають транслювати такі ідеї та асоціації, які не виражені у тексті прямо. Виділено поведінку санаторійного дурня як одну з деталей, що актуалізують приховані значення повісті, зокрема її екзистенційну спрямованість. Результати аналізу смислового наповнення крику і сміху санаторійного дурня та особливостей їхньої рецепції іншими персонажами вказує на вагомість образів цього крику і сміху для інтерпретації «Повісті про санаторійну зону» та для розуміння ідей автора повісті.
Ключові слова: сміх, крик, голос, темпоральність, божевілля, криза, деструкція.