КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ДРАМАТУРГІЙНОСТІ СТЕФАНИКОВОЇ НОВЕЛІСТИКИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню культурно-історичних детермінант категорії драматургійності у малій прозі Василя Стефаника. Зроблено спробу розглянути категорію драматургійності як генетико-типологічну проблему в тривимірній системі координат діахронійної, синхронійної й індивідуально-авторської площин. Окреслено світоглядно-філософські основи Стефаникового тяжіння до експериментування з формою та до модернізації поетики власних творів, адже, на переконання авторки статті, з’ясування світоглядно-філософських детермінант Стефаникової релевантності з модерними тогочасними інтелектуальними й естетичними тенденціями духовного розвитку людства є одною з найбільш актуальних проблем сучасного стефаникознавства. У поєднанні на перший погляд непоєднуваного – демократизму змісту й аристократизму форми – криється, на переконання дослідниці, генокод значущості Стефаникової творчості. Саме така формально-змістова збалансованість і гармонійність вирятовувала письменника від численних спокус порвати із грішною землею й поринути ins Blaue чистої абстракції чи, навпаки, зануритися в mare tenebrarum соціально заангажованої тематики. Завдяки цій гармонійній налаштованості на сприйняття загальнолюдського крізь призму індивідуально трагедійного В. Стефаникові вдалося уникнути вузько ідеологічних лекал і трафаретів як на змістовому, так і на формальному рівнях творчості.
Ключові слова: стефаникознавство, новелістика, драматургійність, модернізм, культурно-історичний період, драматичний рід літератури, експресіонізм.