ПРОЗА ІВАНА ФРАНКАУ ТВОРЧІЙ РЕЦЕПЦІЇ АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО

Анотація

У статті досліджено тематичний, сюжетно-образний, жанровий і стильовий аспекти
рецепції прози Івана Франка у творчості Агатангела Кримського. Хоча тематичний
горизонт прози А. Кримського значно звужений, порівняно з Франковою прозою,
зате доповнений новими, здебільшого морально-етичними, проблемами, а традиційні
мотиви отримали модерністичне стильове забарвлення. У дебютній збірці “Повістки і
ескізи” (1895) молодий письменник продовжив рух жанрової системи від реалістичної
широкоформатної розповіді до фрагментарного імпресіоністичного письма, що був
започаткований у прозі І. Франка. Для безпосереднього відтворення хвилювань
людської душі А. Кримський вдавався до стильової манери “потоку свідомості”, яку
вперше в українському письменстві успішно застосував його великий попередник.
Після І. Франка А. Кримський став чи не єдиним прозаїком, який у літературі раннього
модернізму довів до крайніх меж натуралістичне зображення фізіологічних мук і
психічних страждань, що неодноразова зауважувала критика і не зважився повторити
жоден його сучасник. Письменник-модерніст не акцентував почуття вини перед
народом і морального обов’язку громадського служіння ціною самозречення. Його
персонажі – свідомі індивідуалісти, котрі співчувають простолюду, але вибирають свій
власний шлях у житті, яким принесуть користь усій своїй поневоленій батьківщині.
Творчість А. Кримського побудована переважно як діалог із Франковою традицією.
І в цьому творчому діалозі молодий прозаїк, шукаючи власні шляхи, прокладав
дорогу модерній прозі Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Миколи
Хвильового.
Ключові слова: рецепція, проза, натуралізм, модерністичний бунт, жанр,
композиція, “потік свідомості”.