У ПОШУКАХ «ОСТАНКІВ ПЕРВІСНОГО СВІТОГЛЯДУ»

Анотація

Франкознавство на найновішій стадії гуманітарних змагань представлене знач- ними напрацюваннями. Серед численних здобутків чітко окреслилися магістральні напрямки в осягненні феномену Івана Франка, зосібна інтенсивно розвиваються літературознавчий, фольклористичний та мовознавчий вектори. Представники пер- шого вектору, себто дослідники Франкової художньої спадщини активно працюють над осмисленням ліричного, прозового та драматичного універсуму письменника, спрямовуючи зусилля на розкриття генетичної основи його творів, їх поетикального багатства, ідейно-естетичних засад тощо. Вельми привабливим та інтелектуально поживним для науковця є вивчення прозового доробку Івана Франка, адже крізь його призму відкривається перспектива зазирнути у творчу робітню майстра, збагнути основні ідейні настанови, відчитати «приспані барви» унікальних художніх полотен. Звичайно, універсалізм Франкового генія значно ускладнює стрімкий поступ у вказа- ному напрямі, бо ж осягнути увесь спектр творчих імпульсів, особливо ж зважаючи на їх багатоманіття, вкрай важко. Відтак, у франкознавстві утвердилася тенденція, образно кажучи, «дозованої рецепції» Франкового художнього капіталу, виокремлення однієї складової у тому «скомплікованому паралелограмі сил», які формують неповторний світ прози письменника. Саме у вказаному руслі виконала своє дослідження «Міфологізм у художній прозі Івана Франка» Катерина Дронь, зосередивши увагу на з’ясуванні вельми потужного міфологічного підкладу творчості письменника. Міфологізм надає своєрідного забарвлення прозі Івана Франка, стає органічним елементом багатовимірної структури художнього світу письменника, засвідчує глибоку закоріненість автора у культурний простір попередніх віків, його прагнення через відомі архаїчні концепти розширити смисловий підтекст творів, зв’язати у міцний вузол світоглядні універсалії, які стали емблемами певних епох і виконують функцію вербалізованого знака людського поступу у розумінні сутності буття. Вивчати Франкову прозу під окресленим кутом зору вельми складно, адже недостатньо лише суб’єктивної дослідницької інтерпретації сен- сових навантажень, мотивів і способів вживлення міфологічного субстрату у текстуру твору, завжди потрібно пам’ятати, що Франко ніколи не обмежувався інтуїтивним чут- тям, а пропонував глибоке та ретельне вивчення складної природи міфу та міфологізму, виробив досить чітку концепцію розуміння явища. Зваживши на цю обставину, Катери- на Дронь перед тим, як провадити безпосередній аналіз творів письменника, докладно розглянула основні положення Франкової наукової рецепції міфу. Оскільки власні спостереження Франко намагався підкріпити досвідом колег-науковців (у зазначеному питанні це підтверджують численні апеляції до багатьох європейських учених, які студіювали міф), то говорити про засадничі пункти міфознавства варто у широкому контексті.