Телепростір Луганщини: поступ перерваний війною

Анотація

У статті виділено п’ять етапів розвитку Луганського регіонального телебачення від моменту становлення до їх зникнення в 2014 р. через бойові дії на Сході України та відродження у новому форматі. Періоду хрущовської “відлиги” відповідав перший етап періодизованого нами регіонального телевізійного мовлення (1956–1971 рр.). Період брежнєвського застою прийшовся на другий етап розвитку регіонального телемовлення Луганщини (1971–1991 рр.), який відзначився, з одного боку, гальмуванням свобод та поступу до централізації, скороченням ефіру телестудій та повною стагнацією системи обласного телемовлення в кінці 80-х – на початку 90-х рр. Період української незалежності припадає на започаткування третього етапу регіонального телемовлення (1991–2005 рр.), для якого характерні подальший поступ до регіоналізації телемовлення, демонополізації, збереження державного та утворення регіонального й місцевого недержавного телемовлення. Четвертий етап луганського телемовлення (з 2006 р. – до травня 2014 р.) характеризувався запровадженням цифрового поширення сигналу, ствердженням новітніх технологій телевізійного мовлення та змінами контенту, який перестав бути масовим і став індивідуалізованим. Події, які мали місце з травня 2014 р. – початку активних бойових дій на Сході і тимчасова втрата Україною деяких територій Луганської і Донецької областей – призвели до переформатування мас-медійної діяльності ТРК регіону, які після захоплення їхнього майна, обладнання, апаратно-студійних комплексів припинили існування, аби з кінця 2014 р. відродитися і започаткувати п’ятий етап у своєму розвиткові.
  Досвід роботи ТРК Луганщини показав недосконалість системи управління та захисту інформаційного поля країни з боку державних структур та повної неготовності протистояти інформаційній агресії як з боку сусідньої країни, так і з боку її фактичних сателітів в середині держави. Загалом, підтримуючи тезу, про те, що регіональне телебачення повинно мати тематичне обличчя, провадити свою програмну політику, зауважимо, що регіональна програмно-тематична політика має органічно поєднувати в телепередачах регіональні (локальні), всеукраїнські та загальнолюдські цінності. За таких умов регіональне телебачення буде продуктивним засобом у системі національно-патріотичного виховання, розвінчування антиукраїнської політики, розвитку, захисту, повноправного функціонування української мови, культури, духовності, створення українського національного інформаційного простору. Поновлення ж інформаційного суверенітету України на Сході вбачається можливим при умові звільнення від окупації частково захоплених нині територій Луганської і Донецької областей, розбудови потужностей для подачі сигналу на непідконтрольні території та негайне запровадження обмежень на трансляцію на території держави аудіовізуального продукту, виробленого поза межами Європейського Союзу.
  Ключові слова: регіональне телебачення; телевізійний простір; регіональне та місцеве мовлення; Антитерористична операція; телекомпанії ЛОТ, ЛКТ, ІРТА.