ІСТОРИЧНІ ЗНАННЯ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ В ПОЛЬСЬКІЙ АРМІЇ У 1921–1939 рр.

Анотація

Морально-патріотичні настрої населення країни – важливий елемент її воєнного потенціалу. У міжвоєнній Речі Посполитій майже третину її людності становили національні меншини, часто байдуже, а інколи вороже налаштовані до Польщі. Ці настрої новобранці приносили у військо, що виявилося справжнім викликом для військово-політичного керівництва країни у перші повоєнні роки. З огляду на це, виховна робота повинна була не лише забезпечити порядок в армії, а й сприяти асиміляції і інтеграції представників національних меншин у польське суспільство. Найдієвішою формою виховної роботи стали лекції, бесіди, під час яких новобранців ознайомлювали з різними аспектами життя країни: політичними, соціально-економічними, культурно-релігійними тощо. Крім того, командири деяких частин, велику частку солдатів в яких становили представники національних меншин, проводили лекції на історичну тематику, з метою продемонструвати, що українці й інші національні меншини Речі Посполитої віддавна і в згоді жили з поляками, спільно боролися проти зовнішніх ворогів.

Ключові слова: польська армія, виховна робота, українці, русини, поляки, Східна Галичина.