ПРОФСПІЛКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ РАДЯНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ (1945–1991)

Анотація

У повоєнні роки в Україні було поновлено тоталітарний режим, стержнем якого була однопартійність. ВКП(б) та її філіал в Україні – КП(б)У (після 1952р. – КПРС, КПУ) була єдиною управлінською структурою, яка мала реальну владу. Всі інші структури, в тому числі й Ради, виступали прикриттям всевладдя керівної партії. В практичній діяльності партійних структур в центрі і на місцях демократичні засади фактично були зведені нанівець. Зростала роль партапарату, що призначався. Посилювалися бюрократичні методи керівництва. Централізм пронизував усі основи суспільства, висунув на перший план вольові методи керівництва. Партія в особі апарату взяла на себе керівництво всім життям.

          Однією з ланок радянської політичної системи були профспілки. За умов тоталітарного режиму вони підпорядковувались партії, перетворились на своєрідну напівдержавну структуру, яка виконувала визначені для них політичні, виробничі та ідеологічні функції.

          Самостійної політичної ролі в СРСР і в УРСР профспілки не відігравали.  Вони лише служили “передавальною ланкою від партії до мас”, додатковим інструментом соціального регулювання, провідником партійного впливу на виробництві – серед мільйонів трудящих, зайнятих у різних галузях господарства, в культурі й науці тощо.

          Головна функція профспілок – захисна – відійшла на задній план. На них тепер покладались насамперед виробничі завдання – “організацію робітників і службовців на боротьбу за неухильний розвиток народного господарства...” . Фактично профспілки перетворились у відгалуження адміністративного апарату, покликане забезпечувати виконання і перевиконання господарських планів, підвищення продуктивності праці і т. п.

          Крім того, вони виконували певні ідеологічно-виховні функції, що випливали з Ленінового  визначення профспілок як “школи комунізму”. В їх розпорядженні знаходилися клуби і будинки культури, бібліотеки та кіноустановки. Культосвітня сфера була масовим і потужним каналом, через який у свідомості людей утверджувалася думка про непохитність і “правильність” засад тоталітарної системи.

          Ключові слова: профспілки України, тоталітаризм, одержавлення профспілок, втрата ними незалежної сутності й призначення, бюрократичний стиль роботи.