МОВЧАННЯ ЯК ІЄРОГЛІФ: ДО ПРОБЛЕМИ ЖАНРОВО-НАРАТИВНОЇ ГРИ У ПРОЗІ БОЛГАРСЬКИХ НЕОМОДЕРНІСТІВ

Анотація

     У статті окреслено й проаналізовано феномен квазіреферентного знака (знака-“ієрогліфа”) як смислової фігури, що трактується як особливий прийом текс­туаль­ного умовчання в художній літературі. Такий знак є лексемою, яка у відповідним чином побудованому дискурсі розриває зв’язки зі своїм референтом і, зберігаючи свою звичайну формальну оболонку, починає означати “все й нічого”. На матеріалі творів болгарських прозаїків-неомодерністів Й.Радичкова та Б.Димитрової пока­за­но, як квазіреферентний знак є елементом гри з традиційними жанрово-оповід­ними зразками, чинником семіотичного розхитування і трансгресії художнього тексту.

     Ключові слова: мовчання, квазіреферентний знак, “ієрогліф”, пресупозиція, жанр, оповідь, гра.