ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ГРА У “РОМАНІ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ІНШИХ”(МІЛОРАД ПАВИЧ “НЕВИДИМЕ ДЗЕРКАЛО – БАРВИСТИЙ ХЛІБ”)

Анотація

   У статті розглядаються основні аспекти роману “Невидиме дзеркало – Барвистий хліб” сербського письменника М. Павича. Досліджується поетика постмодерністської гри, специфіка оповідної структури, спосіб реалізації фрагментарності тексту в “жіночій” частині твору та вміщення паратекстуальних вставок для зацікавлення наймолодших читачів. Проаналізовано притаманне для прози постмодерніста автоцитування, що реалізується шляхом використання вже відомих елементів та за допомогою літературної гри з персонажами попередніх творів. Особлива увага зосереджена на художній кореляції “автор – читач” як важливій домінанті наративної стратегії М. Павича. Проаналізовано просторово-часові ігри, футурологічні передбачення письменника, а також типові постмодерністські мотиви дзеркала, подорожі, пошуків, таємниці. Зроблено висновок, що автор вдався до ігрового прийому, який полягає у використанні елементів казки для трансформації романного жанру.

   Ключові слова: Мілорад Павич, роман, казка, оповідна структура, гра, автоцитатність, постмодерністська поетика, сербська література.