ВЕРХНЬОЛУЖИЦЬКИЙ ТА ПОЛЬСЬКИЙ ОБРАЗИ СТАРШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї У ЗІСТАВНОМУ ДІАХРОНІЧНОМУ ВИСВІТЛЕННІ

Ewa SIATKOWSKA

Анотація


У статті представлено аксіологічний аналіз верхньолужицьких та польських назв членів сім’ї, задіяних у вихованні молодого покоління. Ефект їх впливу залежить від емоційного зв’язку між поколіннями, вираженням якого є зазначене стилістичне маркування лексем, обраних для дослідження. Виявлено, що цей зв’язок, особливо щодо дідусів і бабусь, сильніший на лужицькому ґрунті. Натомість, у польській мові наявні численні аугментативи, які називають людей похилого віку і які створюють узагальнений образ батьків за зразком власних батьків. Встановлено, що підтримання емоційного зв’язку між поколіннями сприяє збереженню національної ідентичності, що в ситуації лужичан повинно мати пріоритетне значення.

Ключові слова: аксіологія, назви на позначення родинних зв’язків, національна ідентичність.


Повний текст:

PDF


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/sls.2015.64.1662

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.