Мінералогічний збірник

Усівську ділянку площею 48 км₂ виділили у верхів’ях рік Червонка й Кованка (вододільна частина Овруцької височини) геологи Житомирської ГРЕ для розшуків порід лужно-ультраосновного складу. Підставою для цього стали виявлені висококонтрастні потоки розсіяння піропу (у 20–30 разів більші від фонових) і наявність локальних слабко магнітних аномалій ізометричної, ледь витягнутої форми та “післяовруцьких” дайок. У межах ділянки виконано розшукове буріння з відбиранням штуфних проб, а також пройдено низку шурфів з відбиранням великооб’ємних проб.

Метою наших досліджень було визначення генезису порід і літолого-фаціальних особливостей локалізації алмазу та його супутників для виявлення ознак лужно-ультраосновного магматизму. Вивчали головно утворення глинистого горизонту потужністю 18 м, який залягає над кварцито-пісковиками товкачівської світи у південній частині Усівської ділянки. Гранулометричний аналіз порід (піски, місцями слабко зцементовані до пісковиків, та глини, що містять різну кількість гравійно-галькового матеріалу) засвідчив, що відклади верхів і низів розрізу формувалися за умов високої динамічної активності транспортувального потоку, а такі умови вірогідні в разі формування руслового алювію з переходом до заплавних алювіальних фацій і/або пролювіальних утворень. Висока динамічна активність середовища осадонагромадження зумовила участь у ньому матеріалу як ближніх, так і дальніх джерел знесення. Глинисті осади середньої частини розрізу формувалися, вочевидь, під час загасання активності потоку, отже, у нагромадженні осадів брав участь головно матеріал джерел, розташованих поблизу.

Вміст важкої фракції у вивчених породах украй нерівномірний: у низах розрізу – найменший (130 г/т), до глибини 8 м – 240–260, ще вище – до 782 г/т, а у верхньому метровому шарі піску досягає 4 кг/т. Різниться і гранулометричний склад важкої фракції: вмістгравійного і крупнозернистого матеріалу в низах розрізу становить ~ 25 %, до глибини 8 мвін стрибкоподібно зростає до 45 %, а у верхах розрізу нищівно малий – до 5 %. За результатами вивчення великооб’ємних проб визначено, що вміст важкої фракції розміром 0,2–1,0 мм сильно варіює як за розрізом однойменних порід, так і за площею їхнього розвитку, тобто в межах окремих магнітних аномалій. У всіх літологічних відмінах порід важкі фракції на 50–70 % складені матеріалом, що має розмір 0,20–0,25 мм.

Мінеральний склад важкої фракції достатньо одноманітний: у фракції > 0,5 мм це, головно, ільменіт, гранат, турмалін, ставроліт, гідроксиди заліза, трапляються пірит, лейкоксен і уламки порід. З глибини 1 м з’являються гідроксиди заліза, а в інтервалі 11–13 м вони становлять 94 % від маси важкої фракції класу 0,5–1,0 мм. У дрібніших класах виявлено також топаз, кіаніт, рутил і циркон. Серед вивчених зерен піропу переважають дрібні(–0,5 мм) зерна зі слідами інтенсивного механічного впливу. Тому найвірогідніше, що основна маса піропу надійшла у відклади глинистого горизонту Усівської ділянки або післятривалого транспортування з первинних джерел, або після неодноразового перевідкладення з давніших проміжних колекторів. За складом піроп відповідає мінералу лерцолітового парагенезису. Досліджені шпінеліди зіставні з хромітом стратиформних ультрабазитів, алюмохромітом із включень у кімберлітових трубках Якутії, алюмомагнетитом і герцинітом.

Різний характер розподілу за класами крупності суми стійких мінералів і коефіцієнтагравітаційного нагромадження у пробах верхньої, середньої і нижньої частин розрізу свідчить про те, що відкладання матеріалу в кожній із частин відбувалося за дещо різних динамічних умов середовища осадонагромадження. Для окремих літологічних відмін порід чітко визначено дві різнорозмірні мінеральні асоціації: крупнозернисту ставроліт-ільменіт-гранатову та дрібнішу турмалін-топаз-ільменіт-ставролітову. Статистичне опрацювання наявних мінералогічних результатів за матеріалами великооб’ємного опробування засвідчило, що всі виділені мінеральні асоціації належать до так званого п’ятого шліхомінералогічного типу (за В. Афанасьєвим), який відповідає малоперспективним розшуковим умовам. На підставі комплексного вивчення типоморфних особливостей парагенетичних супутників алмазу з’ясовано, що в нашому випадку наявний матеріал неалмазоносної фації, який зазнав тривалого транспортування й неодноразового перевідкладання. Зроблено висновок про надходження окремих кластогенних мінералів із джерел, по-різному віддалених від місця їхнього захоронення. Мінералогічних ознак магматичних джерел лужно-ультраосновного складу не виявлено, а наявні в осадових відкладах рідкісні зерна піроксену зіставні з піроксенами порід кристалічної основи.

Ключові слова: алмаз, парагенетичні мінерали-супутники, лужно-ультраосновні породи, теригенні породи, гранулометричний склад, типоморфні особливості мінералів, Овруцька височина.