МАНІФЕСТАЦІЯ ДИТЯЧОЇ СВІДОМОСТІ В РОМАНІ ІЛЬЗЕАЙХIНҐЕР “ВЕЛИКА НАДІЯ”

Анотація

Зроблено спробу дослідити наративну структуру роману сучасної австрійської
письменниці Ільзе Айхінґер “Велика надія”. Роман представляє специфічне
наратологічне розв’язання авторки: через рецепцію і нарацію дівчинки Еллен
оформити індивідуальне та колективне травматичне минуле подій голокосту. Аналіз
роману зосереджується на двох теоретичних стратегіях: наратології Ж. Женетта й
аналітичного психоаналізу Ж. Лакана. Такі підходи дають змогу поєднати нарацію і
переказане травматичне минуле в просторі дитячої свідомості. Вона характеризується
схильністю до поетичної міфотворчості, прагненням до самоідентифікації як
“звільнення” від деструктивності світу дорослих, суб’єктивацією у ставленні до
нього, перевагою уяви над пам’яттю.
Ключові слова: маніфестація дитячої свідомості; нарація; історія; реконструкція
суб’єкта; мікросегмент; наративна модальність; перспектива; наративна інстанція;
стосунки оповідач – герой; полімодальність; особа; фокалізація; дієгеза; притча.