РЕЦЕПЦІЯ АНТИЧНОСТІВ РУМУНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА(ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ XVIII-ПЕРША ТРЕТИНА ХІХ СТ.)

Анотація

Історико-філологічна доктрина епохи Просвітництва базувалася на двох основних поло-
женнях – поверненні до очищеної від класицистичних нашарувань, але універсальної “автен-
тичної античності” й водночас утвердженням народно-національної ідеї, яка в румунському
варіанті Просвітництва стала домінантною і знайшла цілковите втілення в діяльності вчених
“Трансільванської школи” (рум. Şcoala Ardeleană, остання чверть XVIII-перша третина
ХІХ ст.) – Самуїла Міку, Георге Шінкая, Петру Майора, Йона Будай-Деляну, Константина
Дяконовича-Логи та ін. Філософська концепція книжників-“трансільванців” мала яскраво
виражений національно-патріотичний характер з акцентуацією на старожитності
румунського
етносу (“румуни – нащадки римлян у провінції Дакія”) та на латинському характері їхньої
мови (“румунська мова – попсована латина”).
Ключові слова: античність, румунська культура, латинська мова, епоха Просвітництва.