ОЛЕКСАНДР ФІНКЕЛЬІ СТАНОВЛЕННЯ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА В УКРАЇНІ

Анотація

Мета статті – оцінити значну роль Олександра Фінкеля у становленні українського пере-
кладознавства як самостійної наукової дисципліни. Новаторська робота О. Фінкеля запровадила
методологічний підхід до аналізу лінгвістичних аспектів перекладу, а сам дослідник був одним з
перших прихильників цього підходу. Хоча науковець працював у Харкові, його дослідження з України
мали вплив на весь Радянський Союз та навіть далі. Фінкелеве широкомасштабне дослідження пере-
кладу як наукового явища мало за ціль створити окрему наукову галузь в українському академічному
середовищі, використовуючи лінгвостилістичну методологію, що саме зароджувалася.
Спираючись насамперед на опубліковані праці та рукописи О. Фінкеля, стаття висвітлює його
погляди на основні сфери перекладознавства: теорію, критику та дидактику. Його застосування
лінгвостилістики глибоко занурюється у базові явища перекладу, такі як еквівалентність, типи тексту,
множинність перекладу, роль перекладача, інтертекстуальність і динаміка тексту.
У рамках класифікації перекладознавчих періодів Джорджа Штайнера ідеї О. Фінкеля найбільше
збігаються з третім періодом, який характеризується лінгвістичним підходом до теорії перекладу.
Спочатку він пов’язує переклад зі стилістикою та лінгвістикою, згодом розвиваючи лінгвостилістику.
Ключові питання його роботи включають природу перекладу, найменшу одиницю перекладу,
лінгвістичну структуру елементів тексту, таких, як слова та речення, і те, як мовні елементи форму-
ють історично-культурну дійсність.
Ключові слова: теорія перекладу, еквівалентність, типи тексту, оцінка якості перекладу, дидак-
тика перекладу.