ІНВЕРСІЯ ЯК РИТОРИЧНА ФІГУРАВ АНГЛІЙСЬКОМУ МОДЕРНІСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ(СИНЕРГЕТИЧНИЙ ТА ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ ВИМІРИ)

Анотація

У статті розглянуто синергетичні та психолінгвістичні аспекти функціонування контекстів з
інверсивними моделями у творах Д. Джойса. В аналізованих фрагментах художньої прози інверсія як
риторична фігура слугує вагомим елементом творення експресивності тексту. Окрім суто фактуальної,
інверсія виконує й стилістичну функцію увиразнення елементів контексту: зокрема інверсивні
конструкції використовуються для: (1) емфази семантичних елементів концептуадьного характе-
ру для виявлення оцінки навколишньої дійсності; (2) номінації та ставлення до окремих осіб як
чинників, що формують негативне чи позитивне емоційне сприйняття безпосереднього оточення; (3)
використання інверсивних конструкцій для опису зовнішності персонажа з метою його додаткових
характеристик; (4) розкриття психоемоційного ставлення до іншої людини через суспільну думку
щодо її поведінки, що призвела до деградації соціального статусу й осуду такої поведінки; (5) форму-
вання оцінки ситуації та окремих людей через детальний опис предметів для формування ставлення
до присутніх та ситуації. Застосування синергетичного та психолінгвістичного підходів до аналізу
художнього дискурсу уможливлює глибинну інтерпретацію дискурсу в аспекті його контент-аналізу,
а також використовується для розкриття задуму письменника стосовно психоемоційної інтерпретації
зображуваної художньої дійсності реципієнтом. Синергетичний вимір тексту передбачає детальний
розгляд його одиниць з огляду на мультирівневу структуру висловлювань у межах макроконтексту.
Для цього необхідно здійснити лінгвістичний аналіз, що поряд з психолінгвістичним дослідженням
свідчить про глибинне прочитання літературних творів.
Ключові слова: інверсія, лінгнвосинергетичний та психолінгвістичний вимір, виразність,
стилістична функція, проза Д. Джойса, контекст, риторична фігура.