Шекспірознавчі знахідки Марії Габлевич у світлі наратологічних студій

Анотація

У статті переосмислено праці сучасної української дослідниці-шекспірознавчині, практикуючої
перекладачки, редакторки, критикині перекладу та літературознавчині Марії Габлевич (1950) крізь
призму наратології. У фокусі перебуває одна з основних тем її наукових пошуків – шекспірівський
доробок у світлі життя й творчості Поета. Ураховуючи нові перспективи міжжанрової наратології,
що прагне включити ліричні жанри, та виходячи з постулатів рецептивної естетики про важливість
читацької інтерпретації, авторка висвітлює відношення “поет (автор) – Юнак – читач” в інтерпретації
агентки з багатоаспектною соціокультурною роллю. Зроблено спробу застосувати поняттєвий апарат
наратології до критико-теоретичного доробку Марії Габлевич і проаналізувати українські переклади
“Сонетів” Дмитра Павличка (1998) та Наталії Бутук (2011) на його тлі. Висвітлено огляд особливостей
нарації в ліричних жанрах та проаналізовано їхнє втілення в українських перекладах, що важливо
для адекватного відтворення ідейно-змістової єдності сонетарію.
Ключові слова: агентка з багатоаспектною соціокультурною роллю, Марія Габлевич, Шекспір,
функція автора, голос автора, нараторство.