СЕРЕДНЬОВІЧНІ ШЛЯХИ В УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТАХ (стан та перспективи дослідження)

Анотація

Здійснено аналіз проблеми існування та розвитку шляхів доби середньовіччя в
українських Карпатах. Показано як змінювалися підходи та методи вирішення
означеного питання з кінця ХІХ ст. до початку ХХІ ст. Визначено пріоритетні напрямки
подальших досліджень.
Дослідники кінця ХІХ – початку ХХ ст. розв’язували цю проблему на підставі
слов’янських та угорських середньовічних писемних джерел. Зокрема, І. Шараневич
виділив 7 шляхів через Карпати, що з’єднували Галицьку землю (в широкому розумінні)
та Угорщину. М. Грушевський дещо уточнив локалізацію окремих пунктів, згаданих у
джерелах, які використовували при реконструкції шляхів.
У середині ХХ ст. польські дослідники Т. Левицький і Ф. Купфер провели
детальний аналіз опису Карпат в арабських та єврейських джерелах, а також аналіз
знахідок арабських монет. Це дало змогу їм деталізувати інформацію про окремі ділянки
та виділити нові відтинки шляхів.
Новий підхід у вирішенні питання локалізації шляхів в Українських Карпатах
запропонував М. Рожко, який проводив багаторічні археологічні дослідження оборонних
споруд регіону. Зібравши значну інформацію про наявні городища та здійснивши їх
картографування, дослідник дійшов висновку, що в горах існувала потужна багаторядна
система оборони, завданням якої, поряд із захистом кордону, була також охорона шляхів
сполучення. Дослідник відзначив можливість детальної реконструкції шляхів, відомих із
писемних джерел, за допомогою накладання їх на карту городищ регіону.
Наведений історіографічний огляд засвідчує наявність у середньовіччі
розгалуженої системи шляхів в Українських Карпатах. Проте сучасний стан
дослідження не дає змоги провести їх чітку локалізацію. У вирішенні цього питання
найперспективнішою видається методика, яку запропонував М. Рожко. Детальне
картографування синхронних археологічних пам’яток регіону та співставлення їх із
відомими з писемних джерел шляхами дасть можливість здійснити чітку прив’язку до
місцевості та визначити хронологію їх функціонування. Зазначимо, що при
картографуванні пам’яток необхідно дотримуватися якомога детальнішого
хронологічного поділу, адже один і той самий шлях в різні періоди міг відігравати 

зовсім різне значення. Це було пов’язано з різними аспектами – змінами системи
заселення, економічних чи політичних відносин тощо.
Головними напрямами подальших досліджень є: 1) детальна інвентаризація
відомих пам’яток, здійснення їх класифікації за ступенем достовірності; 2) систематичні
археологічні дослідження регіону з метою уточнення інформації про відомі пам’ятки та
пошук нових об’єктів; 3) активне залучення експериментальних методів для
реконструкції та перевірки отриманих результатів.
Ключові слова: шляхи, Карпати, городище, скарб.