СИНКРЕТИЧНА ПРИРОДА ПОХІДНИХ ІНТЕР’ЄКТИВІВ У ПЛОЩИНІ МІЖЧАСТИНОМОВНОЇ ОМОНІМІЇ

Анотація

У теоретичному і практичному аспектах розглянуто процеси інтер’єктивації в українській мові, унаслідок яких виникають міжчастиномовні омоніми. Розкрито механізм утворення таких мовних одиниць за трьома основними критеріями виділення частин мови: семантичним, морфологічним, синтаксичним. З’ясовано семантичні передумови, причини та закономірності процесів інтер’єктивації з урахуванням синкретичної природи аналізованих транспозитів. Осмислено конкретні випадки переходу слів різних частин мови у вигуки, зокрема іменників, займенників, дієслів, прислівників. Функціональні омоніми, до складу яких входять похідні інтер’єктиви, розподілено на синкретично-диференційовані, синкретично-недиференційовані та синкретично-потенційні. Виявлено, що серед іменників найлегше піддаються інтер’єктивації абстрактні іменники негативної та позитивної оцінки. Транспозитний потенціал закладений у їх семантиці. Розглянуто ті окремі словоформи кличного відмінка іменників, які поповнили клас емоційних вигуків. Описано також відіменникові імперативні та етикетні інтер’єктиви. Проаналізовано ті морфолого-синтаксичні зміни, яких зазнають твірні слова в процесі транспозиції. Водночас виявлено спільність семи чи сем у мотивувальних слів і похідних вигуків, що дає підстави розглядати омопари (омокомплекси) функціональних омонімів як синкретичні утворення. З’ясовано, що перехід у вигуки повнозначних слів супроводжується змінами на рівні семантики, набуттям синтаксичної незалежності і застиглості форми. Цьому передує посилення здатності слова до вираження емоційної чи вольової реакції мовців.
Ключові слова: міжчастиномовна омонімія, функціональна омонімія, транспозиція, конверсія, інтер’єктивація, синкретизм.