РІДНІ ДІТИ Й ЧУЖІ ВЧИТЕЛІ: «АВТОХТОНИ» Й «ОКУПАНТИ» В ПОВІСТІ ІРИНИ ВІЛЬДЕ «Б’Є ВОСЬМА»

Анотація

Проаналізовано тенденції міжетнічної дискримінації українського народу під час румунізації на теренах Буковини. Виявлено, як авторка (Ірина Вільде) на прикладі шкільного життя моделює ситуацію, що склалася на окупованих територіях. Про- аналізовано проблему вибору, яка постає перед героями повісті; простежено, як діти не піддавалися системі, а різними способами боролися з румунською пропагандою; показано, як авторка змальовує в повісті асиміляцію рідного народу, а також якими методами окупаційна влада асимілює автохтонний народ. Виявлено автобіографічні моменти, які знайшли своє відображення в повісті «Б’є восьма». Ключові слова: українська література міжвоєнного періоду (Галичина та Буковина 1930-х років), Ірина Вільде, твори про дітей, шкільництво, національне питання, дис- кримінація (за національною, ґендерною та віковою ознаками).