КОНЦЕПТУАЛЬНІ КООРДИНАТИ НОВОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПОКОЛІННЯ: ДОСВІД СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Анотація

Проаналізовано основні тенденції розвитку української літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вихідною тезою для міркувань автора стала ідея покоління як сукупності символічних дискурсів у літературі та мовних і літературних/культурних кодів. Символічні дискурси «людина–історія–нація–простір» визначено як домінантні у сучасному літературному процесі України. Важливою складовою цього періоду у літературі є символічний розрив із радянським минулим. Актуальними для української літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття є такі дискурси: антиколоніальний спро- тив, переосмислення національної історії та сучасної соціальної історії, формування нового соціокультурного простору. Розвиток української літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття автор пов’язує із двома тенденціями. Перша – соціокультурна. Вона зумовлює формування нової читацької спільноти, орієнтованої на україномовну книгу. Друга складова – історико- літературна. Вона реалізується як формування цілісного українського літературного простору, відмінного від колишнього радянського та орієнтованого на європейський літературний процес і книжковий ринок. Це зумовить появу оригінального українського літературного дискурсу, у якому дискутуватимуться питання цілісності історичної пам’яті, травматичного досвіду буття в імперському суспільстві, драматичне осмислен- ня досвіду формування нових соціальних верств у 1990-х роках в Україні та інші теми. Ключові слова: генерація, символічні дискурси, антиколоніальний спротив, український літературний дискурс, літературний процес.