Збирання – зберігання – поширення: традиційні завдання у технічному контексті початку ХХІ століття

Анотація

Збирання, зберігання і поширення документів нематеріальної культурної спадщини перебуває у центрі діяльності Австрійського народнопісенного товариства від часу його заснування і до сьогодні. Технічний прогрес звуко-, а пізніше й відеозапису у минулому столітті суттєво розширив завдання Народнопісенного товариства, у результаті чого ми сьогодні отримали фонди аудіовізуальних джерел, які по суті становлять основу наших сьогоднішніх знань. Звучить парадоксально, але саме ці сучасні різновиди джерел перебу­вають у найбільшій небезпеці як через іманентну нестійкість носіїв, так і опосередковано через технічний процес, який поряд зі стрімкою зміною форматів обдаровує нас не менш стрімким зникненням відповідних відтворювальних пристроїв. Тривале зберігання сучас­них фондів можна успішно реалізувати лише шляхом безперервної міграції змісту, чого своєю чергою можливо досягнути без втрат тільки у цифровій формі. Тому насамперед не­обхідно оцифрувати усі звуко- й відеозаписи, які ще досі зберігаються лише в аналогово­му вигляді. У результаті поряд із “вічною” відтворюваністю інформації перед нами у неба­чених досі масштабах відкриються також можливості доступу до наших документів. Зва­жаючи на загальні технічні умови, діяти треба терміново, бо інакше упродовж кількох десятиліть джерела, на яких ґрунтується наше сьогоднішнє етномузикологічне знання, заз­нають неконтрольованих втрат. Окрім засобів для аналогово-цифрового перетворення дов­готривале зберігання цифрової інформації вимагає постійної логістичної, персональної та фінансової присвяти у нечуваних досі масштабах, і це сьогодні ще не всі усвідомлюють.

Ключові слова: збирання, зберігання, поширення, нематеріальна культурна спадщина, аудіовізуальні документи, стійкість носіїв даних, старіння обладнання, оцифрування, циф­рове зберігання.