ЛІРИКА НІЗАРА КАББАНІ: МІЖ БЕДУЇНСЬКОЮ КЛАСИКОЮ ТА САМОВИРАЖЕННЯМ

Анотація

Проаналізовано та зіставлено арабську поетичну традицію та нововведення Нізара Каббані. Показано, що поет розвиває традиції середньовічного жанру газель – вірш невеликого розміру на тему кохання, зокрема і кохання чуттєвого. Зараз це назвали б еротичною лірикою. Цей жанр застосовували відомі арабські поети Середньовіччя, як-от: Абу Нувас, Абу Таммам, Омар Ібн Абу Рабі, Абу Фірас й ін. Новаторство Нізара Каббані, зокрема, ґрунтується на тому, що він уважав хибним обмеження в арабській поезії певною кількістю слів або складів у слові. На його думку, поезія не повинна мати чітку структуру римування, а вухо слухача не має обтяжуватися монотонністю ритму. Читач повинен вловити власний ритм і читати так, як вважає за потрібне. Основними рисами вдалого вірша він називає ясність, правдивість, простоту та реалізм.

Також описано основні тематики його творчості, виокремлено та роз’яснено основні погляди поета на віршування. Підкреслено, що Нізар Каббані створив нову школу арабської поезії, яка об’єднала типові для західних літератур підходи у складаннях віршів (за це Нізару Каббані згодом закидатимуть вестернізацію, яка, нібито, була збитковою і для його творчості, і для арабської літератури загалом), проте зберегла реалії Арабського Сходу, релігійні особливості населення Аравійського півострова, а також відобразила нестабільне становище територій збройних конфліктів.