РОЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ГРЕКО–КАТОЛИЦЬКОГО ДУХОВЕНСТВА В УТВЕРДЖЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ХVІІІ СТ. В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ВАСИЛЯ ЩУРАТА

Анотація

У статті проаналізовано та узагальнено роль греко-католицького духовенства в контексті становлення й утвердження української літературної мови у ХVІІІ ст. на матеріалі рукописів Василя Щурата «Націоналізація української літературної мови в ХVІІ і ХVІІІ вв.» та «Народна віра в силу слова. Виклад основних чинників, що посприяли розвиткові літературної мови в Західній Європі, Росії, Польщі та на Україні». Метою статті є залучити в науковий обіг різнотипний матеріал цих рукописів, який ще не оприлюднений, а відтак потребує осмислення у площині функціювання української мови насамперед у церковно-релігійній сфері впродовж другої половини ХVІІІ ст. – завершального етапу середньоукраїнського періоду. Завдання: 1) виокремити у текстах рукописів екстралінгвальні чинники, завдяки яким відбувалося активне запровадження української мови в релігійну сферу; 2) інтерпретувати їх у широкому мовотворчому контексті; 3) визначити місце проаналізованих факторів в утвердженні української мови. Рукописи викладів Василя Щурата відбивають своєрідне авторське бачення процесів становлення української літературної мови XVIII ст., насичене різноманітними фактами та коментарями й узагальненнями. Особливо цінним є висвітлення ролі Української греко-католицької церкви, зокрема чернечого ордену ЧСВВ, у мовотворчих процесах. У руслі сучасних концепцій історії мови та соціолінгвістики синтезовано ті зовнішні чинники, які сприяли утвердженню висхідних мовотворчих напрямів: 1) книгодрукування у широкому та різноманітному тематично-жанровому діапазоні; 2) розвиток освіти для українського духовенства; 3) церковна місійна практика і, ширше, обрядовість; 4) роль особистості в мовотворчих процесах; 5) приклади публічного вживання; 6) наукові зацікавлення та студії.