ФРОНТОВІ ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ ТА ЄВГЕНА МА-ЛАНЮКА ПЕРІОДУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ 1917–1921 РОКІВ

Анотація

Досліджуючи ґенезу української еміграційної поезії міжвоєнного періоду потрібно враховувати, що зароджувалася вона передусім у колах українських військових, зокрема воїнів Армії УНР, котрі безпосередньо брали участь у національно-визвольній боротьбі 1917–1921 років, а після її поразки опинилися переважно в таборах інтернованих на території Польщі. Однак, такі термінологічні окреслення, як «празька школа» та «вісниківство» дивним чином оминають фіксацію цих історично важливих фактів. Тож у статті здійснений аналіз ідейно-тематичного спрямування фронтових поезій В. Сосюри та Є. Маланюка, які були написані під час їхнього перебування в Армії УНР. Особливу увагу звернено на антимосковському спрямуванні творів поетів-воїнів. На території окупованої України, де залишився В. Сосюра, ця тема була під забороною. Натомість свій розвиток вона віднайшла в еміграції, зокрема у творчості Є. Маланюка.