ОСОБЛИВОСТІ ФОРМ ДАВАЛЬНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ У ПОЕЗІЇ І. ФРАНКА

Анотація

Проаналізовано особливості вживання іменникових форм давального відмінка однини в поетичних творах Івана Франка, вказано на динаміку змін відповідно до року видання збірки, а також виявлено варіантні форми, які поет допускав з певних причин: і відсутність чітких норм того часу, і територіальний вплив, і вимоги версифікації в поезії. Взято до уваги лише прижиттєві видання поетичних творів Івана Франка, а саме: “З вершин і низин” (1887, 1893), “Зівяле листє” (1896, 1911), “Мій ізмарагд” (1898), “Давнє і нове” (1911), “Із днів журби” (1900), “Semper tiro” (1906). Це дає можливість побачити Каменяра не лише як творця літератури, а й творця літературної мови. Вказано на актуальність наукового дослідження, оскільки морфологічні особливості вживання іменникових форм відображають епоху становлення української літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Опрацювавши прижиттєві видання вказаних збірок Івана Франка, виокремлено такі особливості форм давального відмінка однини: 1) наявність флексії -и в іменниках І і ІІІ відміни жіночого роду (земли, Руси, смерти); 2) наявність варіантних форм з флексіями -ови, -еви (-єви) // у(-ю) в іменниках ІІ відміни чоловічого роду (другови, старцеви, співакови, пастуху, господарю, товаришу). Виявлено варіантні форми в межах однієї лексеми (цареви//царю, попови//попу, народови//народу, Богови//Богу, соловієви//соловію). Є сплутування флексій -еви/-ови (вужови//вужеви). Також зафіксовано закінчення -ови //-у, які залежать від віршованих потреб (богослови-ослови, стану-пану). Назви неістот чоловічого роду мають варіантні флексії -ови, -еви (-єви) // у(-ю) (огневи, кінцеви, кінцю, гніву), а назви неістот середнього роду – лише флексію -у (злу, добру, серцю, полю). Подано історичну довідку, тобто вказано на особливості давального відмінка іменників у граматиках початку ХХ століття: С. Смаль-Стоцький, Ф. Ґартнер “Граматика української мови” (1914 рік); В. Сімович “Граматика української мови для самовчання та в допомогу шкільній науці” (1919 рік); Є. Тимченко “Украінська граматика” (1917 рік).
Ключові слова: поезія, прижиттєві видання, літературна мова, іменник, відмінювання іменників, форма слова, флексія.