ДЕЯКІ ПРІЗВИЩА ЛЬВІВЩИНИ З ПОГЛЯДУ ПОХОДЖЕННЯ (БАХОР, БІЯК, БУТА, ЗАРУБА)

Анотація

Проведено лінгвістичний аналіз сучасних прізвищ Львівської області Бахор, Біяк, Бута і Заруба. В його результаті зʼясовано мотиваційні зв’язки, лексико-семантичні особливості та словотвірну будову розглядуваних львівських особових найменувань. Водночас простежено як їх мотиваційні особливості, так і обґрунтовано всі наявні фонетичні й граматичні модифікації, а також словотвірні моделі, за якими утворилися ці антропоніми; аргументовано підкреслено, що антропоніми Львівщини Бахор, Біяк, Бута й Заруба – питомо українські автохтонні деривати, які мають аналогічні відповідники в інших словʼянських суміжних і несуміжних регіонах, що вказує на їх давній період утворення. Наприклад, ОН Бахор, для якого очевидна мотивація ідентичним апелятивом бахор зі значенням *ʻволоцюга, хлопчак, мала (позашлюбна) дитина; живіт; чаклунʼ ‹ псл. *baxorъ, має споріднені інословʼянські відповідники: блр. Бáхýр, Бахурэ́віч, Бахурин; рос. Бахор, Бахорин; ст.-пол. Bachora, 1408 р., Bachór, Bachorz, 1496 р., Bachor, 1564 р.; пол. Bachórz, Bachur, Bąchor; чеськ. Bachor та ін.
Лінгвістичний аналіз наведених антропонімів укотре засвідчив насамперед безперервний звʼязок ономастики з апелятивною лексикою та мовними реаліями відповідного ареалу. Наголосимо, що проаналізовані особові назви Львівщини будуть особливо важливими для повного історико-етимологічного словника антропонімів України загалом і Львівської області зокрема.
Ключові слова: онім, антропонім, топонім, прізвище, апелятив, пропріалізація, прізвисько, онімізація, похідне утворення, дериват.