САМОГУБТВО ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ПОЛЬЩІ, ЯКЕ ДІЯЛО ДО 1970 РОКУ

Анотація

Охарактеризовано законодавче регулювання самогубства у різних правових системах, які діяли в Польщі до 1970 р.
Дані про правове регулювання питання самогубства на території Стародавньої Польщі (цей термін належить до історії польської державності від її початку в середині Х ст. до епохи поділу Польщі) дуже незначні. Процес стабілізації польської державності призвів до існування різних правових систем на території сучасної Польщі протягом кількох сотень років аж до другої половини ХVIII ст. (польське звичаєве право, німецьке право в містах, релігійне право). Правові норми на той час або взагалі не містили вказівки на самогубство, або карали його досить м’яко.
Несподівані зміни ми можемо спостерігати наприкінці XVIII ст. Попереднє (досить ліберальне, на думку автора) законодавство, яке діяло на польських територіях, стало значно суворішим в окремих питаннях. Після падіння Польської держави в результаті трьох послідовних поділів (перший – 1772, другий – 1793, третій – 1795), акти самогубств оцінювали на польських територіях відповідно до положень кодифікацій держав, під владою яких перебували відповідні землі. Внаслідок проведених реформ посилилася караність самогубств.
Незважаючи на те, що в епоху Просвітництва та в першій половині ХIХ ст. з’явилися більш репресивні положення, в наступні десятиліття ми можемо спостерігати раціональний підхід законодавця до акту самогубства. Мінімізація караності або навіть її повне скасування було здійснено кодексами другої половини ХIХ та першої половини ХХ ст. (прусським, німецьким, австрійським, російським, польським).
Після відновлення незалежності Польщі у 1918 р., на її території діяли три системи кримінального права до 1932 р. Кодифікаційні роботи, проведені в Другій Польській Республіці, завдячуючи Комісії з кодифікації, у складі якої працювали найвідоміші науковці та практики кримінального права, призвели до уніфікації матеріального кримінального права в першій половині 1930-х років. Новий Кримінальний кодекс 1932 р. встановлював відповідальність за самогубство з помітним впливом положень російського Кодексу 1903 р. Зокрема, у статтях 228 та 229 було встановлено кримінальну відповідальність за пособ­ництво і підбурювання до самогубства. Ці положення були настільки універсальними, що вони збереглися в Народній Республіці Польща після 1944 р., у тому числі, були майже дослівно перенесені до Кримінального кодексу 1969 р.
На закінчення варто зауважити, що кримінально-правові норми про самогубство, застосовувані в Польщі з початку польської державності до 1970 р., на погляд автора, були досить поблажливими.