ДО ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА КОЖНОГО ЗНАТИ СВОЇ ПРАВА В ЦИВІЛЬНОМУ ТА АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Анотація

Розглянуто норми Цивільного процесуального кодексу України і Кодексу адміністра­тивного судочинства України в частині знання учасниками процесу їхніх прав та обов’язків. Виявлено зв’язок вказаних положень із гарантованим статтею 57 Конституції України правом кожного знати свої права й обов’язки. З’ясовано, що такий аналіз є необхідним для розкриття змісту цього конституційного права людини через співвідношення його з кореспондуючими йому обов’язками у відповідних правовідносинах.
Пропонуючи провести порівняльний аналіз зазначених положень у цих кодексах, оха­рактеризовано, що судом роз’яснюються не тільки процесуальні права та обов’язки учасників процесу, а й ті матеріальні права та обов’язки сторін і третіх осіб, з приводу яких відбулося рішення суду.
Зроблено висновок, що за таких умов не може діяти презумпція знання своїх прав і обов’язків кожною людиною, а також що самого тільки її прагнення знати закони замало. Необхідно, щоб потреба конституційної законності спрямовувала державу на максимально ефективне виконання її обов’язку зі забезпечення реального знання кожною людиною своїх прав та обов’язків в тих конкретних правових відносинах, у яких вона перебуває з іншими суб’єктами права.