ДО ПИТАННЯ ПРО ФОРМИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

Анотація

Присвячено аналізу форм професійного навчання працівників в Україні, що визначені чинним Законом України «Про професійний розвиток працівників». Таке навчання відіграє головну роль у забезпеченні конкурентоспроможності фахівців на ринку праці, підвищенні їхньої кваліфікації та професійної мобільності, що сукупно сприяє адаптації робочої сили до сучасних викликів у сфері зайнятості та професійного розвитку. Акцентовано увагу на значущості системи професійного навчання для сталого розвитку економіки країни та задоволення потреб ринку праці, які зростають у міру цифровізації та глобалізації. Детально розглянуто та проаналізовано такі форми професійного навчання, як: денна, вечірня (змінна), очно-заочна, дистанційна, екстернатна, з відривом та без відриву від виробництва, а також навчання за індивідуальними навчальними планами. Кожну з форм навчання розглянуто з позицій її переваг і недоліків, а також відповідності сучасним вимогам та умовам праці. Розгляд різних форм дозволяє зробити висновки щодо їхньої гнучкості, ефективності та можливості адаптації до потреб працівників і роботодавців.
Особливу увагу приділено дистанційній формі навчання, яка набула особливої популярності в період пандемії COVID-19, коли багато роботодавців змушені були адаптуватися до нових умов. Підкреслено значення дистанційного навчання, яке дозволило не лише продовжити освітній процес під час карантинних обмежень, а й пришвидшило процес цифровізації в системі професійної освіти. Це явище розглядається в контексті його впливу на якість навчання, зокрема на здатність працівників швидко та ефективно опановувати нові навички, необхідні для сучасного ринку праці.
Окрім того, особливий акцент зроблено на змішаній формі навчання, яка об’єднує онлайн та офлайн компоненти. Відзначаються її переваги в забезпеченні більшої гнучкості та доступності навчання для широкої аудиторії, оскільки змішаний підхід дозволяє ефективно використовувати і класичні методи навчання, і сучасні цифрові технології. Це сприяє збереженню балансу між теоретичними знаннями та практичними навичками, що є важливим для професійного розвитку працівників.
Окрім аналізу існуючих форм, у статті порушено питання недосконалості правового регулювання професійного навчання. Звернено увагу на невідповідності в законодавчому визначенні деяких форм навчання, що ускладнює їхню реалізацію на практиці та може призводити до неоднозначного трактування законодавчих норм. Підкреслено необхідність внести зміни до ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників», що дозволить уточнити правові положення щодо професійного навчання та сприятиме підвищенню його ефективності в різних галузях економіки.
Доведено необхідність подальшого вдосконалення системи професійного навчання в Україні, особливо з урахуванням сучасних технологічних викликів та глобалізаційних процесів.