ДЕРЖАВНЕ САНКЦІОНУВАННЯ ЗВИЧАЮ – ПЕРЕТВОРЕННЯ У ПРАВО?

Marian Bedrii

Анотація


Досліджено проблему державного санкціонування звичаю у співвідношенні з явищем правового звичаю. З’ясовано, що реальне юридичне значення має санкціонування звичаю лише державою, а санкціонування звичаєвих норм іншими суб’єктами не варто розглядати в цьому контексті. Обґрунтовано думку, що державне санкціонування є додатковою (факультативною) ознакою правового звичаю, а не основною (обов’язковою). В історії українського та світового права відомо чимало прикладів, коли правові звичаї існували без державного санкціонування.
Виявлено, що у більшості випадків звичаєва норма спочатку стає усталеним правилом поведінки в певній сфері правовідносин, тобто правовим звичаєм, а тоді отримує державне санкціонування. Таке санкціонування не надає їй юридичної чинності (вона вже її має де-факто), а забезпечує додержання звичаєвої норми органами та посадовими особами публічної влади.
Досліджено класичні способи державного санкціонування звичаю – мовчазну згоду держави, застосування звичаю в судовій і адміністративній практиці, відсилання до звичаю в законі. Доведено, що жоден із них не здатний перетворити звичай у право. Однак кожен спосіб посилює роль звичаїв у конкретній правовій системі та сприяє їхній юридичній чинності. Розмежовано поняття правового звичаю та санкціонованого звичаю. Держава може санкціонувати не тільки правовий, а й інший звичай. В останньому випадку згаданий звичай набуває правової релевантності, але не завжди стає юридичною нормою.


Ключові слова


держава, звичаєве право, юридична чинність, судова й адміністративна практика, мовчазна згода

Повний текст:

PDF

Посилання


1. Bedrii, M. M. (2018). Osnovni ta dodatkovi oznaky pravovoho zvychaiu u konteksti poshukiv yoho definitsii. Science Rise: Juridical Science, 1 (3). 25–33.

2. Bedrii, M. M. (2024). Systematyzatsiia ukrains'koho zvychaievoho prava: istoryko-iurydychnyj aspekt. Analitychno-porivnial'ne pravoznavstvo, 2. 17–22.

3. Bedrii, M. M. (2023). Suchasni pidkhody do vyznachennia poniattia pravovoho zvychaiu. Analitychno-porivnial'ne pravoznavstvo, 4. 15–19.

4. Vasianovych, O. A. (2014). Pravovyi zvychai u pravovykh systemakh suchasnosti. Kyiv : KNEU.

5. Volvenko, P. V. (2011). Ukrains'ke zvychaieve pravo i tradytsii v suchasnomu pravovomu dyskursi: v konteksti komunikatyvnoi teorii dzherel prava. Usenko, I. B. (editor-in-chief). Metodolohichni problemy istoryko-pravovykh doslidzhen' : мater. XXIII Mizhnar. istoryko-pravovoyi konf. 24–26 veresnia 2010 r., m. Alushta. Kyiv : Simferopol: Dolia. 209–217.

6. Kelsen, H. (2004), Mokrovols’kyi, O. (transl.). Chyste pravoznavoznavstvo. Z dod. (Problema spravedlyvosti). Kyiv : Yunivers.

7. Loboda, Yu. P. (2009). Pravova tradytsiya ukrains'koho narodu (fenomen ta obyekt zahal'noteoretychnoho dyskursu). Lviv : Svit.

8. Osnovy zakonodavstva Ukrayiny pro okhoronu zdorovya: Zakon Ukrayiny (19.11.1992) nr 2801-XII. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n3.

9. Okhrimovych, V. (1895). Znadoby do piznannia narodnikh zvychajiv ta pohliadiv pravnykh. Zhytie i slovo. Vol 3. 296–307, 387–401.

10. Usenko, I. B. (ed.) (2006). Pravovyi zvychai yak dzherelo ukrains'koho prava IX–XIX st. Kyiv : Naukova dumka.

11. Rabinovych, P. M. (2008). Osnovy zahal'noyi teoriyi prava ta derzhavy. Lviv : Krai.

12. Selikhov, D. (2007). Volosni sudy v Ukraini: orhanizatsiya, diial'nist' ta mistse v selians'komu samovriaduvanni pislia ahrarnykh reform 1860–1866 rokiv. Visnyk Akademiyi pravovykh nauk Ukrainy, 1 (48). Р. 117–128.

13. Skakun, O. F. (2014). Teoriya derzhavy i prava. Kyiv : Alerta.

14. Kivalov, S., Muzyhenko, P., Pankov, A. (eds.) (2003). Statuty Velykoho kniazivstva Lytovs'koho u 3-kh tomakh. Vol. 3. Statut Velykoho kniazivstva Lytovs'koho 1566 roku. Odesa : Yurydychna literatura.

15. Tolkachova, N. (2006). Zvychayeve pravo. Kyiv : VPC «Kyivs'kyj universytet».

16. Franko, I. (1984). Hromada Dobrovliany (materialy do monohrafiyi). Ivan Franko: Zibr. tv. u 50 t. Vol. 44, 1. Kyiv: Nauk. dumka.

17. Tsyvil'nyi kodeks Ukrayiny (16.01.2003) nr 435-IV. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.

18. Austin, J. (1869). Lectures on Jurisprudence or the Philosophy of Positive Law: in two volumes. Vol. 1. London : John Murray, Albemarle Street.

19. Bedrii, M., Syrko, M. (2024). The classification of the legal customs of the Ukrainian people: historical-legal aspect. Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze, 14. 115–126.

20. Kodeks cywilny. Stan prawny (12 stycznia 2016 roku). Bielsko-Biała : Od.Nowa.

21. Kojder, A. (1973). Prawo jako narzędzie zmiany zachowaǹ zwyczajowych. Studia socjologiczne, 2 (49). 145–160.

22. Leszczyński, L. (1997). Ewolucja odesłań pozaprawnych w systemach prawa stanowionego. Korobowicz, A., Olszewski, H. (eds.). Studia z histoii państwa, prawa i idei. Prace dedukowane profesorowi Janowi Malarczykowi. Lublin : Wydawnictwo UMCS. 217–230.

23. Lic, J. (2009) Zwyczaje i prawo zwyczajowe. Włodyka, S. (ed.). System prawa handlowego. Vol. 1. Prawo handlowe – część ogólna. Warszawa : Wydawnicto CH Beck.146–273.

24. Wróblewski, J. (1989). Zasady tworzenia prawa. Warszawa : PWN.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vla.2024.79.046

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.