Вісник Львівського університету. Серія юридична

На підставі відповідних першоджерельних матеріалів проаналізовано процес становлення в загальних рисах та розвитку державності Канади з часу її виникнення наприкінці XV ст. і донині. Канада – одна з найбільших територіальних країн світу нині – з давніх-давен її населяли різні племена індіанців та ескімосів. Власне з індіанської мови, як показано у статті, походить слово (назва) – Канада (canata – «селище», «поселення»). Показано, що першими європейцями, які відкрили Канаду, були скандинави – вікінги. Але заселяти Канаду європейці почали з часів Колумба, а саме з 1497 р. Особливо активними були французи, перетворивши Канаду у свою колонію. Англія ж, своєю чергою, на півночі Канади зайняла півострів Ньюфаундленд, а південніше – територію майбутніх США.
Зазначено, що основним заняттям колонізаторів була торгівля хутром з індіанцями, лісовий, рибний і китобійний промисел. Акцентовано на державно-правовій проблематиці. Канадська колонія Франції отримала назву «Нова Франція». Її очолив генерал-губернатор, що призначався королем. Система управління була врегульована в акті «Про Компанію Нової Франції» 1627 р. Ще одним актом при генерал-губернаторі у 1647 р. було створено колегіальний управлінський орган – Вищу раду та місцеві органи самоврядування та кілька місцевих провінцій на чолі з генерал-лейтенантами. Освоювалися нові території на півночі і заході країни, виникали нові міста. Важливу роль у житті колонії відігравала Католицька церква на чолі з єпископом. Було власне (колоніальне) військо.
У 1756 р. між Францією і Англією у Європі розпочалася війна, що охопила й Канаду. Англійські війська до 1659 р. захопили усю Канаду. Туди стало прибувати щораз більше англійських поселенців. Проведено новий адміністративний поділ Канади (на три провінції), встановлено англійську адміністрацію, про що докладно описано у статті.
Ухвалено низку нормативних актів, які стосувалися системи органів управління та прав і свобод жителів провінції Канади (королівська Прокламація 1763 р., «Квебекський акт» 1774 р., конституційні акти про Канаду 1791 та 1841 рр.). Останній став, як наголошено у статті, важливим кроком у державно-правовому розвитку Канади. Країну поділено на дві основні провінції (Верхня і Нижня) на чолі з генерал-губернаторами, яких затверджував англійський монарх. Разом ця територія мала назву «Провінція Британська Північна Америка». У кожній з цих провінцій був свій двопалатний парламент, свій уряд, система місцевих органів, але верховна влада належала англійським властям.
У 1864 р. на конференції делегатів від усіх британських провінцій у Канаді було прийнято рішення створити спільну з Великою Британією конфедерацію. Верховна влада у конфедерації належала британському монархові та канадському двопалатному парла-менту. У 1867 р. відповідний Акт набрав юридичної сили. Докладно висвітлено його зміст.
Невдовзі це державне утворення стало називатися Канадським Домініоном.
У 1981 р. з інціативи прем’єр-міністра Домініону П’єра Трюдо у Канаді приступили до оновлення Акту 1867 р. Створено спеціальну комісію, Акт 1867 р. було значно видозмінено.
У цьому ж році його схвалив об’єднаний канадський парламент, навесні 1982 р. – британський парламент, а 17 квітня 1982 р. підписала королева Єлизавета II.
Конституційний акт 1982 р. вважається конституцією Канадської федерації і діє до сьогодні. Він складається з семи частин, які поділяються на статті, а ті на параграфи. Розкрито зміст основних з них.

канадська державність, конституції, парламент, акти.

1. Brown , C. (Ed.). (2019). The Illustrated History of Canada (H. Stashkiv, Trans.). Litopys. (in Ukrainian).

2. Kachur, V. O. (2008). Suspilno-politychnyj ustrij Kanady v XVII - 60-kh rokakh XIX st. Mahistr - ХХІ storichchia. (in Ukrainian).

3. Tyshchyk, B. Y. (2024). Kanada i istoriia derzhavnosti ta prava (XV st. – pochatok XXI st.). Svit. (in Ukrainian).