ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА – СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ НОРМАТИВНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ

Анотація

Статтю присвячено аналізу рівня нормативної регламентації юридичної техніки на основних стадіях правового регулювання, зокрема: правотворчості, правосистематизації, правореалізації та правозастосуванні, правотлумаченні. Констатовано, що сьогодні на рівні правової доктрини відсутня єдність позицій щодо переліку та змістовного наповнення юридичної техніки на цих стадіях. Це негативно впливає на практику. Отож постала об’єктивна необхідність нормативної регламентації використання інструментарію юри-дичної техніки в Україні.
Встановлено, що нормопроєктувальна техніка знайшла своє нормативне закріплення у Законі України «Про правотворчу діяльність», різних методичних рекомендаціях, виданих органами державної влади. Водночас у цих правових актах не вистачає приписів, що визначають правила змістовного наповнення нормативно-правових актів. Вказано, що пра-вила систематизації нормативно-правових актів нині регулюються цим же Законом та пра-вовими актами Міністерства юстиції України. Мають формальний характер та потребують змістовного розширення.
З’ясовано, що правореалізаційна техніка у вітчизняній правовій системі розглядається здебільшого як техніка укладення нормативно-правових договорів і регулюється нормами матеріального приватного права. Таке регулювання має загальний характер і потребує ґрунтовної законодавчої формалізації. Правозастосовна техніка лише починає вивчатися. Деякі її правила та вимоги містяться в окремих законодавчих актах, наприклад, вимоги стосовно структури актів застосування права у процесуальних кодексах України. Правила правозастосовної техніки сьогодні ще неуніфіковані, потребують узагальнення та своєрід-ної «кодифікації». Зроблено висновок, що правотлумачна техніка зазвичай є предметом наукового вивчення і вимагає нормативного визначення хоча б на рівні правових актів Міністерства юстиції України.