Вісник Львівського університету. Серія юридична

У теорії кримінального права мало дослідженим є питання про співвідношення психіч-них явищ осудності та вини. Більшість науковців, які досліджували проблеми осудності, обмежувалися твердженням про те, що осудність має тісний зв’язок із виною. Проте особливості цього зв’язку майже не вивчені. Дослідники, як правило, обмежувалися заува-женням, що осудність є передумовою встановлення вини. За такого підходу вважалося, що вирішення питання про вину може відбуватися тільки після попереднього позитивного вирішення питання про осудність особи. У статті така позиція ставиться під сумнів. Адже з філологічного погляду передумовою можна назвати те явище, яке передує іншому у часі, існує окремо від нього. За такого підходу осудність за часом свого існування повинна передувати вині, має бути відірваною від неї за часовим проміжком. Водночас хибність такого висновку очевидна. Адже і осудність, і вина як певні психічні явища збігаються у часі – їхнє існування пов’язується тільки з часом вчинення кримінального правопорушення. Не існує осудності особи, яка не вчинила кримінального правопорушення, не існує вини особи поза конкретним кримінальним правопорушенням.
За всієї самостійності цих явищ для вирішення питання про кримінальну відпові-дальність особи, їхнє відокремлення одне від одного може бути тільки умовним. І осуд-ність, і вина позначають психічне ставлення особи до одного і того ж діяння та його наслідків, якщо ці наслідки мають кримінально-правове значення, причому в один і той самий час – момент вчинення суспільно небезпечного діяння. Обґрунтовано, що з погляду діалектичного співвідношення явищ осудності та вини, осудність можна назвати «психіч-ним матеріалом», різні форми поєднання якого утворюють відповідно і різні види вини. Співвідношення між цими явищами можна назвати співвідношенням форми та змісту, де осудність становить собою зміст, а вина форму.
Розглянута проблема щодо необхідності окремого дослідження питання психічного ставлення до суспільно небезпечного діяння та його наслідків особою, яка визнана неосуд-ною. Треба відзначити, що таке питання в науковій літературі взагалі не порушували, а проблему не досліджували. З одного боку, така постановка питання є дивною, адже якщо неосудна особа не є суб’єктом кримінального правопорушення і не підлягатиме за жодних умов кримінальній відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, то для чого тоді окремо досліджувати психічні процеси, у яких не може бути встановлено жодного виду вини? Дійсно, ті патологічні психічні процеси, які відбуваються в психіці неосудної особи, не мають нічого спільного з тими інтелектуальними та вольовими ознаками, за допомогою яких визначені поняття окремих видів вини. І формально за жодних умов психічне ставлення неосудної особи до вчинюваного нею діяння та його наслідків не може бути назване виною. Водночас обґрунтовано позицію, згідно з якою не можна ігнорувати особливості психічного ставлення неосудної особи до вчинюваного нею діяння та його наслідків. Адже в іншому випадку неможливо правильно кваліфікувати діяння такої особи, а також вирішити питання про застосування до неї конкретного виду примусового заходу медичного характеру. Обґрунтовано, що в таких випадках необхідно використовувати юридичну фікцію, яка дозволить застосовувати визначення окремих видів вини до психіч-них процесів, які відбуваються під час вчинення суспільно небезпечного діяння у неосудної особи.

Burdin, V. M. (2010). Osudnist ta neosudnist (kryminalno-pravove doslidzhennia): monohrafiia. Lviv: LNU imeni Ivana Franka.

Vasyliev, A. A. (2005). Problemy osudnosti u kryminalnomu pravi: avtoref. dys. … kand. yuryd. nauk. Kharkiv.

Veresha, R. V. (2005). Poniattia vyny yak element zmistu kryminalnoho prava Ukrainy / [vstup. sl.: d-r yuryd. nauk, prof. M. I. Melnyk]. Kyiv: Atika.

Len, V. V. (2003). Kryminalno-pravovi problemy vyznachennia osudnosti zlochyntsia: avtoref. dys. … kand. yuryd. nauk. Kharkiv.

Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 t. (1975) / [redkol.: I. K. Bilodid (holova) ta in.]. Kyiv: Naukova dumka, t. 6.

Fylosofskaia entsyklopedyia: v 5 t. (1970) / hl. red. F. V. Konstantynov. Moskva: Sovetskaia tntsyklopedyia, t. 5.

Fylosofskyi entsyklopedycheskyi slovar. (1989) / redkol.: S. S. Averyntsev, E. A. Arab-Ohly, L. F. Ylychёv y dr. [2-e yzd.]. Moskva: Sovetskaia entsyklopedyia.

Shevchenko, Ye. V. (2002). Zlochyny z pokhidnymy naslidkamy v kryminalnomu pravi: avtoref. dys. … stupenia kand. yuryd. nauk. Kharkiv.