СІЛЬСЬКІ РЕФОРМИ МАРІЇ ТЕРЕЗІЇ І ЙОСИФА ІІ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В ГАЛИЧИНІ

Анотація

На підставі нормативно-правових актів, чинних на території Австрії у період XVIII століття, історичних джерел, а також наукової літератури та інших письмових джерел комплексно досліджено реформаторську діяльність Марії Терезії та Йосифа ІІ. Зокрема, обґрунтовано сутність сільської реформи вищезгаданих правителів, висвітлено її основні причини, передумови та політичні, соціальні й суспільні наслідки. Крізь призму модернізації австрійської держави, яка передусім мала на меті централізацію ефективного управлінсь-кого апарату, а також зміцнення влади імператора та зниження політичної вагомості окре-мих регіонів держави, визначено наслідки застосування сільської реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ для мешканців Галичини.
Окрему увагу зосереджено на місці та значенні сільської реформи у нерозривному взаємозв’язку з іншими реформами цих правителів, зокрема: адміністративною (насам-перед у контексті встановлення регіонального управління), військовою, освітньою, релігій-ною, правовою та податковою. Автори підтверджують, що вищезгадані реформи в комп-лексі мали на меті закладення основ модернізації держави та формування внутрішньої єдності владного апарату й державного суверенітету в імперії Габсбургів.
Додатково в статті виокремлено роль австрійських прихильників Просвітництва в контексті того, що і Марія Терезія, і Йосиф ІІ при здійсненні своєї діяльності дотримувалися загального принципу просвітників: «для суспільства є добрим все те, що корисне для держави» [3, с. 152]. З огляду на це, автори дійшли висновку, що всі реформи, у тому числі сільська, у XVIII столітті були проведені в дусі «освіченого абсолютизму», оскільки значно зменшено роль церкви, хоча й не повністю усунуто її представників від керування державними справами.
Загалом, завдяки реформам Марії Терезії та Йосифа ІІ в імперії Габсбургів вдалося сформувати одну з найбільш досконалих у Європі імперій, з погляду її побудови як дер-жави, з посиленим авторитетом правителя, а не права. Центральна влада стала більш усвідомленою і ширшою, а різні сторони суспільного життя – вдосконалені та врегульовані.