ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У ГАЛИЧИНІ У СКЛАДІ АВСТРІЇ ТА АВСТРО-УГОРЩИНИ (1772–1918 РОКІВ)

Oksana Lesyk

Анотація


Розкрито особливості становлення та розвитку правового регулювання земельних відносин у Галичині в складі Австрії та Австро-Угорщини (1772–1918 років). Зазначено, що воно відбувалося на основі окремих імператорських патентів, міністерських розпоряджень та інструкцій, а починаючи з 1861 року до них додалися рішення Галицького крайового сейму. Окремого комплексного нормативно-правового акту – земельного кодексу у сучас-ному розумінні того терміна, який би регулював земельні відносини у досліджуваний час у монархії Габсбурґів, не існувало. Лише з часу ухвалення 1811 року Цивільного кодексу вдалося уніфікувати низку аспектів у сфері правовідносин у земельній сфері. Але і в тому випадку Цивільний кодекс 1811 року регулював фактично лише те, що випливало з майнових прав на земельну ділянку, містив низку норм, метою яких виступала охорона прав шляхетської власності.
Після здійснення селянської реформи 1781–1782 років селянин перестав бути кріпаком й опинився під захистом державного права. Селянин посідав оброблюваний ним ґрунт і міг отримувати з нього дохід. Поміщик не мав права його усунути з цієї земельної ділянки, як це було з кріпаком, що виступав фактичною власністю пана. Скасування особистої кріпосної залежності ставило селян на один щабель з іншими громадянами монархії Габсбурґів, галицький селянин отримав такі права, як й інші громадяни імперії. Однак до середини ХІХ століття селяни залишалися залежними від пана з огляду на те, що шляхта й надалі про-довжувала бути повним власником панських і верховним власником селянських земель.
Австрійське цивільне законодавство визнавало землю необмеженою власністю з правом «уживання» і «надуживання». Утім існувала відмінність у правовому статусі окре-мих земель. Зокрема, підданий, який посідав ґрунт, не мав права його поділити, віддати під заставу, чи навіть передати у спадок. Водночас і двір (домінія) не мав права цей ґрунт поділити або ж обміняти на інший без урядового дозволу. Також за дозволом уряду двір міг усунути небажаного селянина з ґрунту, але обов’язково посадити на його місце іншого. Обмеження, які стосувалися права власності, посідання чи передачі у спадок після скасу-вання панщини у 1848 році стали значно меншими, оскільки перестали визначатися відно-синами панщини. Після скасування влади пана над підданими і перетворенням селян на підданих імператора, держава поставила селян під юрисдикцію публічної влади. Урбаріальні відносини були визнані сферою приватноправових цивільних відносин. Та навіть, попри поступове удосконалення правової бази регулювання права власності на земельну ділян-ку, користування ґрунтами, здачу в оренду, заставу чи передання у спадок, в земельних відносинах зберігалися і постійно відроджувалися пережитки вотчинного права.


Ключові слова


правове регулювання, земельні правовідносини, законодавство, Гали-чина, Австро-Угорщина

Повний текст:

PDF

Посилання


Boiko, I. Y. (2017). Halychyna u derzhavno-pravovii systemi Avstrii ta Avstro-Uhorshchyny (1772–1918): navch. posibnyk. Lviv : LNU im. Ivana Franka, 42, 53.

Boiko, I. (2013). Pravove rehuliuvannia tsyvilnykh vidnosyn v Ukraini (IХ–ХХ st.): [navch. posib. dlia stud. vyshch. navch. zakladiv]. Kyiv: Atika, 266, 276.

Budzynovskyi, V. (1895). Khlopska posilist v Halychyni i novochasni suspilno-reformatorski zmahannia. Lviv: Z «Narodnoi Drukarni» V. Manietskoho, 8.

Vytanovych, I. (1936). Selianska dolia vid chasiv Khmelnychchyny do 1848 r. Istoriia ukrainskoho selianstva. Chastyna II. Lviv: Nakladom «Samoosvity», 30, 39, 40.

Herasymenko, M. (1959). Ahrarni vidnosyny v Halychyni v period kryzy panshchynnoho hospodarstva. Kyiv: Vydavnytstvo Akademii Nauk Ukrainskoi RSR, 41, 135, 297.

Holovna Ruska Rada (1848–1851): protokoly zasidan i knyha korespondentsii (2002) / za red. O. Turiia. Uporiadn. U. Kryshtalovych ta I. Svarnyk. Lviv: Instytut Istorii Tserkvy UKU, 59.

Dnistrianskyi S. (1910). Tabuliarne zasydzhenie. Lviv: B.v., 31.

Dnistrianskyi, S. (1923). Richeve pravo. Praha: Ukrainskyi universytet, 155, 180.

Dohovory, kvytantsii, zastavni dokumenty ta in. pro orendu derzhavnykh maietkiv. In TsDIAL Ukrainy. F. 160. Op. 6. Spr. 219. Ark. 16, 27.

Dodatok. Okremi zemelni zakony.(1919). In Dnistrianskyi, S. Tsyvilne pravo. Tom I. Viden: [Nakladom avtora], 723, 729.

Instruktsii i dyrektyvy Ministerstva zemlerobstva. In TsDIAL Ukrainy. F. 146 («Halytske Namisnytstvo, m. Lviv»). Op. 72. Spr. 67. Ark. 2–5.

Honcharenko, V. D., Iermolaiev, V. M., Rumiantsev, V.O. ta in. (2013). Istoriia derzhavy i prava Ukrainy: pidruchnyk / Za red. V. D. Honcharenka. Kharkiv: Pravo, 260, 261.

Kozmuk, P., Kozmuk, A. (2004). Derzhavna reiestratsiia zemelnykh dilianok, inshoho nerukhomoho maina ta prav na nykh. Chernivtsi: Bukrek, 73–74.

Korytko, L. (2011). Orhanizatsiino-pravovi zasady diialnosti subiektiv hospodariuvannia Skhidnoi Halychyny ta Bukovyny v skladi Avstro-Uhorshchyny. Ivano-Frankivsk: Misto NV, 46.

Kosachevskaia, E. (1965). Vostochnaia Halytsyia nakanune y v peryod revoliutsyy 1848 h. Lvov: Yzdatelstvo Lvovskoho unyversyteta, 83.

Kravets, M. (1964). Selianstvo Skhidnoi Halychyny i Pivnichnoi Bukovyny u druhii polovyni ХIХ st. Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoho universytetu, 19, 30, 56.

Levytskyi, K. (1927). Istoriia politychnoi dumky halytskykh ukraintsiv. Lviv: Z drukarni oo. Vasylian u Zhovkvi, 13.

Levytskyi, K. (1895). Nashi servituty. Chasopys pravnycha. Lviv. Rochnyk V (Za pershyi chvert), 28.

Levytskyi, K. (1900). Pro nevazhnist v novim protsesi tsyvilnim. Lviv: Nakladom NTSh, 6.

Lystuvannia z imperatorom Frantsom I, Nadvirnoiu kantseliariieiu ta in. pro proekty ekonomichnoho i politychnoho pidnesennia Halychyny. In TsDIAL Ukrainy. F. 146 («Halytske Namisnytstvo, m. Lviv»). Op. 7. Spr. 749. Ark. 8–12, 53.

Lystuvannia z Lvivskym okruzhnym upravlinniam pro urehuliuvannia prav korystuvannia zemelnymy diliankamy mizh obshchynoiu s. Bilka Shliakhetska i zemlevlasnykom s. Hermaniv. In TsDIAL Ukrainy. F. 146 («Halytske Namisnytstvo, m. Lviv»). Op. 87. Spr. 216. Ark. 14.

Lystuvannia z Nadvirnoiu kantseliariieiu pro rozghliad pytan shchodo splaty podatkiv, vidrobitku panshchyny toshcho. In TsDIAL Ukrainy u m. Lvovi. F. 146 («Halytske Namisnytstvo, m. Lviv»). Op. 5. Spr. 2949. Ark. 53.

Melnychuk, N. (2015). Zminy u pravovomu rehuliuvanni zemelnykh vidnosyn u Halychyni pid vplyvom revoliutsii 1848 r. v Avstriiskii imperii. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, № 2(II), 42.

Melnychuk, N. (2015). Peredumovy zemelnykh reform a Avstriiskii monarkhii za Marii Terezii ta Yosyfa II ta yikh poshyrennia u Halychyni. Chasopys Kyivskoho universytetu prava, №1, 41, 42, 54.

Memorial hubernatora pro politychne i sotsialno-ekonomichne stanovyshche Halychyny v chas yii pryiednannia do Avstriiskoi imperii. In Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Lvovi (TsDIAL Ukrainy). F. 146 («Halytske Namisnytstvo»). Op. 1. Spr. 5. Ark. 78–81.

Monolatii, I. (2013). Ukrainsko-polskyi antahonizm u zemelnomu pytanni v Halychyni yak etnosotsialnyi konflikt. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Istoriia, vyp. 23–24, 176, 177.

Naraivskyi, Ie. (1932). Pravovyi poradnyk. Kolomyia: Rekord, 218, 225, 661.

Narat, Kh. (1890). De pravda? Sporne pуtanie pro halytsku yndemnizatsiiu. Chasopys pravnycha. Lvovъ. Rochnykъ II. Chys. 6. S. 83.

Nastasiak, I. (2004). Prychyny, perebih ta znachennia selianskoi reformy v Halychyni (1772–1789 rr.). Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna, vyp. 40, 115.

Nastasiak, I. (1999). Skasuvannia kriposnoho prava v Halychyni. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna, vyp. 34, 115.

Nykyforak, M. (2004). Bukovyna v derzhavno-pravovii systemi Avstrii (1774–1918). Chernivtsi: Ruta, 71.

Notarialna dovidka, lyst i telehrama pro prodazh kniazem Liubomyrskym Andriiem doktorovi Mezhevi Liudoviku maietkiv u s. Skavyna. In TsDIAL Ukrainy. F. 835 («Liubomyrski»). Op. 1. Spr. 1113. Ark. 3.

Polozhennia pro stiahnennia platy za skladannia i vnesennia aktiv v tabuliarni knyhy ta vydachu tabuliarnykh prypysiv. In TsDIAL Ukrainy. F. 166 («Kraiova tabulia, m. Lviv»). Op. 1. Spr. 5649. Ark. 10–14, 33.

Protokoly zasidan dyrektsii Fondu vidshkoduvan vtrat za zvilnennia vid zemelnykh povynnostei u zviazku z skasuvanniam panshchyny. In TsDIAL Ukrainy. F. 146 («Halytske Namisnytstvo, m. Lviv»). Op. 89. Spr. 2. Ark. 40.

Rozporiadzhennia hubernatora Yozefa Brihido pro prava ta zmenshennia povynnostei piddanykh v Halychyni. In TsDIAL Ukrainy. F. 765 («Kolektsiia A. O. Petrushevycha»). Op. 1. Spr. 55. Ark. 1–3.

Rozporiadzhennia, instruktsii y roziasnennia vyshchykh sudovykh orhaniv shchodo pytannia superechok mizh piddanymy y hromadamy (1858–1863 rr.). In TsDIAL Ukrainy. F. 150 («Vyshchyi kraiovyi sud»). Op. 1. Spr. 1295. Ark. 18.

Rozporiadzhennia, protokoly, lystuvannia ta in. dokumenty pro zasnuvannia i diialnist indemnizatsiinoho fondu. In TsDIAL Ukrainy. F. 165 («Kraiovyi komitet, m. Lviv»). Op. 8. Spr. 1. T. 1. Ark. 23.

Sprava pro mainovu superechku obshchyny s. Malchytsi z mistsevym zemlevlasnykom. In TsDIAL Ukrainy. F. 146 («Halytske Namisnytstvo, m. Lviv»). Op. 87. Spr. 233. Ark. 3.

Sprava pro povernennia Novatorskii Marii zemelnoi dilianky v s. Uniatychi prodanoho Solomtsi Yurku. In TsDIAL Ukrainy. F. 150 («Vyshchyi kraiovyi sud u m. Lvovi»). Op. 1 b. Spr. 13. Ark. 3–3 zv.

Teilor, A. (2002). Habsburzka monarkhiia 1809–1918 / Per. z anhl. Lviv: VNTL–Klasyka, 19.

Teoretychni osnovy derzhavnoho zemelnoho kadastru: Navchalnyi posibnyk. (2003) za red. M. Stupenia. Lviv: Novyi Svit-2000, 13, 14.

Tyshchyk, B. (2003). Istoriia derzhavy ta prava Avstrii ta Avstro-Uhorshchyny (X st.–1918 r.): navch. posibnyk. Lviv: Vyd-vo LNU imeni Ivana Franka, 42.

Torzhestvo istorychnoi spravedlyvosti. (1968) / vidp. red. M. M. Oleksiuk. Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoho universytetu, 192.

T. St. Vъ spravъ sprostovania knyhъ gruntovykhъ. (1890). Chasopys pravnycha. Lvovъ. Rochnykъ II. Chys. 10. S. 153.

Uhoda, dopovnennia do uhody (chornovyk), spysok hroshovykh zoboviazan novoho vlasnyka i lyst u spravi prodazhu Liubomyrskym Andriiem i Yuriiem-Rafailom Liubomyrskomu Kazymyrovi maietkiv Horodenkivskoho kliucha. Tam samo. Spr. 1649. Ark. 1–4, 18–20.

Finansovi zvity okruzhnykh upravlin […] pro vytraty hroshei na vidshkoduvannia zbytkiv zemlevlasnykam. In TsDIAL Ukrainy u m. Lvovi. F. 146 («Halytske Namisnytstvo, m. Lviv»). Op. 89. Spr. 8. Ark. 27–28.

Franko, I. (1984). Halytska indemnizatsiia.In Franko, I. Zibrannia tvoriv: U 50-ty t. T. 44. Knyha 1. Ekonomichni pratsi (1878–1887). Kyiv: Naukova dumka, 119–120.

Franko, I. (1984). Zemelna vlasnist u Halychyni. In Franko I. Zibrannia tvoriv: U 50-ty t. T. 44. Knyha 1. Ekonomichni pratsi (1878–1887). Kyiv: Naukova dumka, 569.

Brawer, A. (1910). Galizien. Wie es an Ősterreich kam. Eine historisch-statistische studie űber die inneren Verhältnisse des Landes in Jahre 1772. Leipzig; Wien, 54–55.

Bujak, F. (1910). Galicya. T. II. Lwów–Warszawa: Księgarnia pod Firmą E. Wende i Spółka, 13.

Bujak, F. O naprawie ustroju rolnego w Polsce. Warszawa: Gebethner i Wolff, [Б. р.]. S. 151.

Bujak, F. (1917). Rozwój gospodarczy Galicyi (1772–1914). Lwów: Nakł. Księgarni poskiej Połonieckiego, 14.

Cyrkularz. Że podatek gruntowy, reluicy ali werunkowa i dodatek woyskowy za rok 1818 płacony bydć ma. (1817). In Contynuacya wyroków y rozkazów powszechnych w Galicyi i Lodomeryi Królewstwach od dnia 1 stycznia aż do końca grudnia roku 1816 wypadłych. Leopoli: Typis Josephi Piller, 128–129.

Drdacki, M. (1838). Die Frohnpatente Galizienz. Wien: Sollinger, 81.

Grodziski, S. (1998). Porównawcza historia ustrojów państwowych. Kraków: Universitas, 270, 271.

Kaiserliches Patent 1848. Retrieved from http://www.klinebooks.com/cgi-bin/kline/32567.-html (дата звернення: 10.03.2020).

Kalinka, W. (1853). Galicja i Kraków pod panowaniem austriackim. Paryż: Komisja Księg. Polsk., 17.

Patent którym zaprowadzasię słusznyi wu życiu swoim mocny systemat podatku gruntowy. (1817). In Contynuacya wyroków y rozkazów powszechnych w Galicyi i Lodomeryi Królewstwach od dnia 1 stycznia aż do końca grudnia roku 1816 wypadłych. Leopoli: Typis Josephi Piller, 159–162.

Pilat, W. (1897). Własność ziemi i stosunki posiadania. Lwów: Nakładem Wydziału Krajowego, 5.

Powszechna ustawa o księgach gruntowych (z d. 25 lipca 1871). (1924). In Zbiór ustaw o księgach publicznych wraz z dotyczącemi rozporzaądzeniami oraz innemi ustawami mającemi lączność z księgami gruntowemi. Wydał Eugenjusz Wieliczkowski. T. 1. Ustawy hipoteczne austrjackie. Kolomyja: Drukarnia A. Kisielewskiego, 6.

Rutkowski, J. (1953). Historia gospodarcza Polski (do 1864 r.). Warszawa: Książka i Wiedza, 290.

Stawecki, T. (2002). Rejestry nieruchomości, księgi hipoteczne i księg wieczyste od czasów najdawniejszych do XXI wieku. Studia Iuridica. Vol. XL. S. 192.

Styś, W. (1938). Rozdrobnienie gruntów chłopskich w byłym zaborze austriackim od roku 1787 do 1931. In Archiwum Towarzystwa Naukowego we Lwowie. Lwów, 1934. T. 15. Z. 1. Lwów, S. 311.

Styś, W. (1936). Wpływ uprzemysłowienia na ustrój rolny. Lwów: Nakł. T-wanaukowego, 100.

Swiętochowski, A. Historia chłopów polskich. Poznań: Wyd-wo polskie Wegnera [Б.р.в.], 12.

Uniwersał. Zwierchności w uciemiężneniu poddanych za officialistów swoich odpowiedziec maja, 5 stycznia 1784. (1784). In Continuatio edictorum et mandator umuniversalium a die1 Januari ad ultimam Decembris anno 1784 emanatorum. Leopoli: Typis Viduae Josephae Piller, 4.

Uniwersał. Pańszczyzna w niepogodny dzień iak ma bydż poddanym poczytana, 21 maia 1784. (1784). In Continuatio edictorum et mandatorum universalium a die1 Januari ad ultimam Decembris anno 1784 emanatorum. Leopoli: Typis Viduae Josephae Piller, 115.

Uniwersał. Porzadek podług którego grunta przez geometrów maja bydz wimierżone, 23 lutego 1784. (1784). In Continuatio edictorum et mandatorum universalium a die1 Januari ad ultimam Decembris anno 1784 emanatorum. Leopoli: Typis Viduae Josephae Piller, 43.

Uniwersał. Przedaż dóbr lub odmiana possessorów i dziedziców nie odmienia powinności ani prawo poddanych, 8 kwietnia 1784. (1784). Continuatio edictorum et mandatorum universalium a die1 Januari ad ultimam Decembris anno 1784 emanatorum. Leopoli: Typis Viduae Josephae Piller, 82–83.

Uniwersał. Uciśnienia poddaństwa okreslaicy 5 stycznia 1781. (1781). In Continuatio edictorum et mandatorum universalium а die 1 Januari ad ultimam Decembris anno 1781 emanatorum. Leopoli: Typis Viduae Josephae Piller, 5.

Uniwersał. Względem zniesienia niewolniczego poddaństwa, 5 kwietnia 1782. (1782). In Continuatio edictorum et mandatorum universalium a die 1 Januari ad ultimam Decembris anno 1782 emanatorum. Leopoli: Typis Viduae Josephae Piller, S. 55.

Verfassungsurkundedes österreichischen Kaiserstaates. Retrieved from http://www.-verfassungen.de/at/at-18/verfassung48.htm (дата звернення: 10.03.2020).




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vla.2022.75.032

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.