ДОМЕНИ, ФІРМОВИЙ СТИЛЬ ТА ІНШІ КОМЕРЦІЙНІ ПОЗНАЧЕННЯ: ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

Анотація

Проаналізовано особливості правової охорони доменних імен, фірмового стилю, інших комерційних позначень. Досліджено правовий режим вказаних об’єктів правової охорони. Доведено, що чинне національне законодавство чітко не визначає правовий режим доменного імені, фірмового стилю та інших комерційних позначень. Встановлено, що невирішеним є питання, чи можна трактувати доменне ім’я, фірмовий стиль та інші комерційні позначення як окремі об’єкти права інтелектуальної власності. Обґрунтовано, що доменні імена, фірмовий стиль, інші комерційні позначення є новітніми об’єктами правової охорони. Доведено, що доменне ім’я не є самостійним об’єктом інтелектуальної власності, а лише може бути формою використання торговельної марки або іншого засобу індивідуалізації, чи може бути самостійним комерційним або неко­мерційним позначенням. Обґрунтовано, що права на доменне ім’я залежать від того, які об’єкти цивільних прав відображені у словесному вираженні доменних імен (торго­вельна марка, комерційне найменування, географічне зазначення, об’єкт авторського права, ім’я фізичної особи тощо). Доведено, що саме від видової належності об’єкта, відображеного у доменному імені, а переважно це об’єкт інтелектуальної власності, визначається обсяг та зміст відповідних прав на домен, у тому числі і на захист цього права. Встановлено, що спосо­бами захисту прав на домен можуть бути переделегування доменного імені на ім’я позивача або скасування реєстрації доменного імені. Доведено, що інші комерційні позначення є окремим об’єктом права, який передбачений у ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Обґрунтовано, що «інше комерційне позначення» – це позначення (бренд), яке використовує суб’єкт господарювання без реєстрації прав на нього, наприклад, в якості торговельної марки. Доведено, що «інше позначення» недо­речно розглядати як окремий об’єкт інтелектуальної власності, натомість таке позначення може бути предметом захисту як об’єкт авторського права (наприклад, логотип) або як самостійний об’єкт у конкурентних відносинах. Встановлено, що фірмовий стиль («trade dress») недоречно ототожнювати лише з торговельною маркою. Доведено, що фірмовий стиль посилює торговельну марку, «одягає» її, створюючи індивідуальний стиль, наприк­лад, певного закладу. Обґрунтовано, що недоцільно виділяти фірмовий стиль як окремий об’єкт інтелектуальної власності, оскільки фірмовий стиль – це збірний, складний об’єкт, права на який треба захищати з використанням інших об’єктів інтелектуальної власності, які «наявні» у фірмовому стилі, або є домінуючими у ньому.