ПРАВО НА ДОСТУП ДО ІНТЕРНЕТУ

Анотація

Проаналізовано право на доступ до Інтернету, охарактеризовано його ознаки. Досліджено умови здійснення цього права. Обґрунтовано, що право на доступ до Інтернету – це фундаментальне право кожної людини, незалежно від належності до громадянства певної держави, на доступ до мережі Інтернет, яке забезпечується державою та міжнародною спільнотою (міжнародні міжурядові та приватні організації), зміст цього права визначається рівнем розвитку суспільства в конкретних історичних умовах, а також економічними та технічними можливостями користувача Інтернету, приватних компаній (провайдери) та держави, та яке здійснюється користувачами з метою реалізації прав та свобод. Доведено, що право на доступ до Інтернету включає в себе правову, технічну та економічну складову. З’ясовано, що різні економічні і технічні можливості громадян породжують цифрову нерівність, а різні можливості громадян різних держав зумовлюють виникнення «цифрового розриву» між такими державами. Можливості щодо здійснення права на доступ до Інтернету залежить від рівня розвитку конкретного суспільства (держави, регіону тощо). Доведено, що праву на доступ до Інтернету кореспондує право на забуття в Інтернеті. Вважаємо, що це абсолютне право, яке не залежить від мотивів та умов. З технічного погляду і з урахуванням безконтрольного поширення інформації в Інтернеті здійснити право на забуття в Інтернеті є досить складно. Встановлено, що до принципів доступу до Інтернету належать принципи рівності доступу до Інтернету, мере-жевої нейтральності, якості та безпеки. Доведено, що обмеження щодо доступу до Інтернету встановлюються державою, зазвичай, в інтересах національної безпеки, гро-мадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню кон-фіденційної інформації та з іншою, передбаченою законом метою.