ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ ЗАКОНУ НЕКОНСТИТУЦІЙНИМ (КОНСТИТУЦІЙНИМ)

Анотація

Прагнення особи захистити своє порушене субʼєктивне право в повному обсязі остан­нім часом формує необхідність ініціативи не тільки цивільного судочинства, а й консти­туційного. Як правило такий захист завершується переглядом справи за виклю­чними обставинами у порядку цивільного судочинства. Метою статті є розкриття про­цесуальних наслідків судового захисту прав осіб у цивільному процесі після розгляду конституційної скарги Конституційним Судом України (далі – КСУ). Обрана методологія міждисци­плінарних досліджень (інтегра­тивний, діалектичний, системний, системно-струк­турний, міжгалузевий методи) спрямована на дослідження суті всіх сутнісних і про­це­суальних явищ у цивільному судочинстві та конституційному провадженні. Основні резуль­тати дослі­дження. Зроблено висновок, що наразі КСУ використовує «неофіційне» тлума­чення закону, але винятково під кутом відповідності чи невідповідності його Конституції України зі зазначенням у резолютивній частині лише висновку КСУ про конституційність (неконституційність) приписів закону, що досліджується, без викладення конституційно-правового смислу приписів закону. Сфор­мо­вані моделі процесуальних наслідків у випадках: 1) коли приписи закону визнані некон­ституційними, 2) коли приписи закону визнані такими, що відповідають Основному Закону України та 3) коли приписи закону визнані такими, що відповідають Основному Закону України, однак КСУ встановив, що спосіб тлумачення закону судом є таким, який не відповідає Конституції України. Розкрито правила застосування «якщо рішення ще не виконане» (п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України) як підстави для прийняття чи відмови у прийнятті заяви особи за виключними обставинами. Наведено авторські аргументи про необхідність відкриття провадження у таких випадках, керуючись: принципом рівності сторін, правом на ефективний судовий захист та одночасно забезпечення активної реалізації власного права на справедливий суд, гарантованого Конвенцією про захист прав і основних свобод людини. Змодельовано порядок відшко­дування цивільно-правової шкоди, заподіяної законом, який у майбутньому визнаний неконституційним.