ДИСТАНЦІЙНА РОБОТА ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ РАДИ ЄВРОПИ ТА НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРЛАМЕНТІВ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19

Анотація

У цій статті досліджено питання організації нових методів у роботі національних парламентів та Парламентської Асамблеї Ради Європи під час пандемії. Проаналізовано слабкі та сильні сторони у функціонуванні національних парламентів у віртуальному просторі та порівняно зміни, що відбулися на національному і міжнародному рівнях.
Автор зазначає, що перехід усіх гілок влади до віртуального простору, так звану е-демократію, обговорювали та досліджували задовго до кризи, пов’язаної з COVID-19. Щоправда, основоположний принцип е-демократії, який автор взяв за основу, зокрема про те, що е-демократія не є заміною представницької демократії та повинна лише доповнювати її, а також бути базою для розвитку, в реаліях сьогоднішньої пандемії обговорюється на усіх рівнях.
З одного боку, повний перехід роботи національних парламентів у віртуальний простір може поставити під невиправданий ризик цінності та досягнення світової демо­кратії, але, з іншого боку, національні парламенти мають продовжувати свою діяльність у будь-який час і особливо під час кризи. Аналіз ситуації показав, що на цьому етапі немає єдино правильної моделі функціонування національних парламентів у період кризи і те, що кожний парламент мав би розробити свої методи роботи, зважаючи на конституційно-правовий устрій, власні процедури та політико-правові звичаї. Жоден парламент на момент пандемії не мав можливості повністю функціонувати у віртуальному просторі (проводити дистанційні пленарні слухання чи засідання комітетів, а також дистанційно голосувати). Наразі встановлена мовчазна згода на те, що перехід парламентів до віртуального простору є тимчасовим та винятковим. Проаналізовано систему деле­гу­вання повноважень, яку зараз активно використовують у низці національних парламентів як альтернативу переходу до віртуальної роботи, та визначено її структурні недоліки.